-3 Київ
Качанов розповів, що в момент нападу на Україну він був у Росії, де закінчував роботу над фільмом "Марш ранкової зорі". Росію він покинув на початку травня ("уранці я доробив фільм, увечері вже їхав автобусом до Вільнюса").
"Ну, що я про це думаю? По-перше, я відчуваю взагалі шалену незручність, – сказав Качанов. – Тому що просто так історично й географічно склалося, що я опинився на тому боці в цей момент [нападу]. Безумовно, одразу сприйняв це як особисту трагедію. Як особисту трагедію, [бо] я щось недопрацював".
Він розповів, що відчував особисту відповідальність, оскільки постійно говорив молодим кінематографістам, що працює, щоб робити світ кращим.
"[Думав, що] світ кращим не стане, але, можливо, моя робота збереже баланс, щоб зло не піднялося. Світ неможливо зробити кращим, але можна зберегти баланс. І ось коли все це сталося, я зрозумів, що навіть те, що робив мій тато [відомий російський мультиплікатор Роман Качанов – старший], – усі ці "Чебурашки", "Таємниці третьої планети", – і те, що я робив, – усе пішло у прірву", – сказав Качанов.
Він назвав війну "страшною трагедією" й повідомив, що багато його знайомих, коли вона почалася, поїхали з Росії, "бо були шалено шоковані".
"Страшна трагедія, звісно. Уявляти, що людей зараз бомбардують, що... Блін, – сказав, добираючи слова, Качанов. – Я не міг поїхати – мені треба було закінчити кіно. І все це спостерігав ізсередини. Жах, не жах – тут дуже складно дібрати слова... Але я мушу сказати, що, зрозуміло, я на боці народу України, який страждає і захищається. Тому що ми всі передусім люди. І коли люди змушені захищатися, ти просто за дефолтом опиняєшся на їхньому боці".
Режисер наголосив, що всіх моральних людей навчали: треба співчувати тим, кого вбивають.
