+2 Київ
Цимбал родом із села Лебединське Донецької області, протягом останніх восьми років він жив у Маріуполі. В "Азов" він вступив у віці 18 років. Боєць каже, що наважився на такий крок, бо саме "Азов" 2015 року звільнив його рідне село від окупантів. Окрім того, саме в "Азові" ще раніше служив старший брат Богдана.
На цій війні він втратив багатьох членів сім'ї: мама, бабуся та дядько загинули, коли їхню квартиру обстріляв танк. Батько Цимбала зник під час фільтрації.
"Коли дізналися, що це батько азовця, його почали бити. За нього заступилися, почалася стрілянина, людей відігнали. Його вивезли в невідомому напрямку", – додав він.
Старший брат Цимбала служив із ним в одному підрозділі, але в іншому взводі. Він загинув 14 травня на "Азовсталі".
"14 травня він востаннє був у мережі. Я йому написав, але відповіді не отримав. А ввечері написав командир, сказав: "Вибач, друже Вог, не вберегли". Він загинув на території заводу "Азовсталь", – згадує боєць.
Брат Богдана Цимбала загинув на "Азовсталі". Скріншот: Радіо Свобода Україна / YouTube
Сам Богдан був командиром розрахунку, а потім під час ведення бойових дій його поставили командиром взводу.
"24 лютого 2022 року ми мали виїхати на усунення снайперської та контрснайперської боротьби на фронт. Але сталося так, що вранці нас підняли за тривогою, і протягом 10 хвилин ми вже вирушили до Маріуполя для виконання завдання", – розповів азовець.
Цимбал також розповів про бої за Маріуполь, як дістав поранення й був урятований.
"22 березня в нас була група. [Ми обороняли] завод "Жовтень" на вулиці Куїнджі в Маріуполі. Я йшов першим у групі. Для того щоб зайти на позицію, там було невелике вікно, яке було прикрите листом металу. Я відсуваю лист металу – і бачу автомат. Відкочуюся, дістаю кулі в кисть, у плече, хребет, стегно", – згадує боєць.
Він пролежав приблизно півтори години в такому стані, втратив багато крові. Чув, як поруч ходили люди, котрі, судячи з говору, не були українцями.
"Довелося вдавати мертвого. Вони подивилися на шеврони. Кажуть: "Азовець? Азовець. 200-й? 200-й". Кажуть: "Добре, добивати не доведеться". І все. Це все, що я чув", – розповів Цимбал.
Коли прийшла група українців, боєць побачив знайомих бійців і почав кричати, щоб привернути до себе увагу. Ті його помітили й забрали на "Азовсталь". 25 березня йому повідомили, що евакуюватимуть. Разом із ним гелікоптером забрали ще п'ятьох бійців – усі вони були в тяжкому стані.
Після поранення український захисник збирається повернутися на службу, щоб захищати Україну.
"Повернемо кордон, закріпимося. Війна закінчиться для мене лише тоді, коли ми повністю заберемо свої території, абсолютно всі, і повернемо своїх полонених", – каже він.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
