-1 Київ
"Я 20-го року сидів, і в мене було дике бажання зірватися і поїхати туди, але розумів, що не можна, якщо коротко. Я бачу таке. Там було кілька таборів думок. Одні саме з квіточками йшли висловлювати своє невдоволення. Інші брали "коктейлі Молотова", будували барикади і сприйняли це як момент для реалізації революції. Так? Усе це не могло співіснувати і не призвело до жодного кінцевого результату, бо не було вибраного правильного, одного принаймні вектора, куди людям іти", – вважає він.
На думку Прохорова, на той момент білорусам-мітингувальникам бракувало людини, яка змогла б узяти на себе відповідальність повести їх за собою.
"Для того, щоб це перетворилося не просто на висловлювання якогось свого невдоволення, а на якусь конкретну мету. Тобто люди просто приходили на вулиці не заради якоїсь мети – на кшталт скинути когось. Тому що навіть не було на той момент цих кандидатів: кого поставити. Когось посадили, когось не посадили. Тому люди просто виходили й казали: "Нас обдурили. Ми тебе не вибрали". А далі що? А далі не було цього ось усього плану, вектора – нічого не було збудовано, на жаль", – каже він.
Саме тому, на думку Прохорова, білоруські протести зрештою згасли.
"Страйк – добре, але діти самі себе не прогодують". І ось почалося це все. Знову не вийшло, як то кажуть. На мій погляд, це все сталося через те, що не було якогось жорсткого вектора, щоб люди розуміли, куди і навіщо вони йдуть", – підсумував він.
