0 Київ
Сенатор, якому минулого тижня виповнилося 82 роки, сказав, що й далі працюватиме в Сенаті, але дозволить "наступному поколінню лідерів" очолити республіканців у Сенаті. Його черговий строк у Сенаті спливає у січні 2027 року.
Помічники Макконнелла стверджують, що звільнення сенатора з посади лідера республіканців ніяк не пов'язане з його здоров'ям.
Як зазначає CNN, Макконнелл підтримує Україну, через що у нього виникали розбіжності з однопартійцями щодо виділення військової допомоги Києву. Лідер республіканців, незважаючи на протидію, зокрема з боку експрезидента СЩА Дональда Трампа, наполягав на тому, що Конгрес має додати до пакету зовнішньої допомоги $60 млрд для України.
Зазначено, що Макконнеллу "насилу" вдалося здобути 22 голоси республіканців за пакет, у який входить допомога Україні, котрий спікер Палати представників Майк Джонсон поки що відмовляється винести на голосування.
За даними телеканала, сенатор має напружені стосунки із Трампом, якого вважають найімовірнішим кандидатом у президенти США від Республіканської партії. У січні 2024 року Макконнелл зізнавався, що не розмовляв із Трампом уже понад три роки.
Їхні стосунки, пише CNN, охолонули після того, як сенатор відмовився визнати брехню Трампа про те, що обрання демократа Джо Байдена президентом США було нібито результатом шахрайства. Розрив між Макконнеллом і Трампом "різко поглибився" після нападу прибічників президента, який програв вибори, на Капітолій 6 січня 2021 року. Макконнелл поклав провину та відповідальність на Трампа і заявив, що його необхідно притягнути до відповідальності, хоча, як зазначає телеканал, водночас не голосував за його імпічмент за підбурювання до заколоту.
Байден, зі свого боку, заявив, що шкодує про те, що Макконнелл іде з посади лідера республіканців у Сенаті, і наголосив, що довіряв йому. За словами президента, хоча вони іноді і "лаялися, як чорти", але зберігали чудові стосунки.
Макконнелл найдовше в історії обіймав посаду лідера партії в Сенаті. Уперше його обрали в Конгрес як сенатора від Кентуккі 1985 року. Із 2003 року він обіймав посаду парламентського організатора республіканців, а із 2007-го став незмінним лідером Республіканської партії у Сенаті.
