$41.37 €43.94
menu closed
menu open
weather +3 Київ
languages

"Ми опинилися в ситуації, коли альтернативи не було". Пашинян пояснив, чому підписав угоду щодо Карабаху

"Ми опинилися в ситуації, коли альтернативи не було". Пашинян пояснив, чому підписав угоду щодо Карабаху Пашинян сказав, що військовослужбовці збройних сил Вірменії підтримують його рішення
Фото: ЕРА

У разі продовження бойових дій у Нагірному Карабасі Вірменія втратила б не лише Степанакерт, але й увесь Нагірний Карабах, а в оточення потрапили б тисячі військовослужбовців. Про це заявив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що підписав угоду із главами Росії та Азербайджану про припинення війни в Нагірному Карабасі, щоб уникнути колапсу в регіоні. Про це він сказав у відеозверненні, оприлюдненому сьогодні на його сторінці у Facebook.

За словами Пашиняна, у разі продовження бойових дій вірменська сторона втратила б не лише Степанакерт (столицю невизнаної республіки), але й увесь Нагірний Карабах, а в оточення потрапили б тисячі військовослужбовців.

"Наші оборонні лінії до сьомої лінії могли б опинитися в оточенні, й тисячі військових загинули б, унаслідок чого стався б цілковитий колапс. На основі цієї оцінки й ухвалили таке рішення", – сказав вірменський прем'єр.

Він підкреслив, що військовослужбовці збройних сил Вірменії підтримують його рішення, тому що добре розуміють ситуацію.

"Ми опинилися в ситуації, коли альтернативи підписанню угоди не було", – додав Пашинян.

1991 року Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. людей. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.

27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії і оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада, зі свого боку, заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію і авіацію. Повідомляли про загиблих та поранених військовослужбовців і мирних жителів.

Воєнний стан ввели як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що беруть участь у конфлікті, оголосили мобілізацію.

Кілька разів досягали домовленостей про перемир'я в Нагірному Карабасі, але щоразу його порушували.

9 листопада представник "влади" Нагірного Карабаху Ваграм Погосян повідомив, що армія невизнаної Нагірнокарабаської республіки більше не контролює ключового міста Шуша, а азербайджанські війська стоять на підступах до столиці Карабаху Степанакерта.

У ніч із 9-го на 10 листопада Пашинян повідомив, що підписав спільно із президентами Азербайджану та Росії заяву про припинення війни в Карабасі. За його словами, це було для нього вкрай складним рішенням. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розмістять 1960 російських миротворців, сторони мають залишатися на своїх позиціях.

Президент Вірменії Армен Саркісян дізнався про підписання договору про припинення війни в Нагірному Карабасі із преси – Пашинян із ним цього питання не погодив.

Після цього в Єревані спалахнули протести і заворушення. Протестувальники захопили будівлі уряду й парламенту, побили спікера Арарату Мірзояна. Вони вимагали "не здавати" Нагірного Карабаху, опозиція у Вірменії заявила про намір домагатися відставки Пашиняна на позачерговому засіданні парламенту.

Згодом шістьох учасників заворушень затримали.