Ілларіонов: Не вистачить місця перерахувати дещицю того, що зробив Гордон із розкриття агентури КДБ/ФСБ в Україні

Головною жертвою цензури, блокувань, кримінальних переслідувань неугодних журналістів – якими б причинами вони не виправдовувалися – є інформація. І отже, удар цензури спрямований проти всіх нас – громадян, хто міг би і має діставати різну інформацію, що надходить із різних джерел, яка подає різні погляди. Але не дістає. Не тому, що такої інформації, у принципі, немає, а тому що якийсь чиновник (або ініціативник) набрався абсолютно невимовного нахабства вирішувати за нас, що саме нам дозволено читати, дивитися, слухати, а що – ні.

Здавалося б, усі ці міркування – істини настільки очевидні, банальні, заяложені, що повторювати їх зовсім непристойно.

Однак останні інтерв'ю Дмитра Гордона, зроблені ним із Наталією Поклонською та Ігорем Гіркіним, викликали в деякої частини "прогресивної громадськості" як у Росії, так і в Україні таку жахливо-тоталітарну реакцію, що доведеться повторити ще раз деякі зовсім азбучні істини, освоювані в цивілізованому суспільстві, найпізніше, у старшому дошкільному віці.

Отже, кілька найбанальніших запитань із кількома найімовірнішими відповідями.

1. Чи може журналіст (або будь-яка інша людина) брати інтерв'ю у того, у кого він хоче взяти інтерв'ю?

Це безглузде запитання для будь-якої людини, яка покинула старшу групу дитячого садка, яка мінімально здатна на самостійне мислення. Однак будемо повторювати ці самоочевидні істини доти, доки їх не буде засвоєно. Безумовно, може.

2. Чи може журналіст (або будь-яка інша людина) брати інтерв'ю у ворога? Ворога твоєї країни, свого народу, твоєї політичної сили?

Безумовно. Журналісти регулярно беруть інтерв'ю у Путіна, Сі, Мугабе, Асада, Мадуро... Вони є ворогами набагато більшої частини людства, ніж Гіркін і Поклонська. Де хвалена принциповість противників брати інтерв'ю у ворогів роду людського? Нічого не чув про кампанії засудження тих журналістів, хто біжить на пресконференції цих монстрів, ставить їм запитання, бере у них інтерв'ю. Чому?

3. Чи може журналіст (або будь-яка інша людина) брати інтерв'ю в убивці й терориста?

Безумовно. На совісті Путіна, Сі, Мугабе, Асада, Мадуро набагато більше людських життів, ніж у Гіркіна. Чому в терористів, винних у загибелі сотень тисяч і мільйонів людей, можна брати інтерв'ю, а у терористів, винних у загибелі десятків і сотень людей, не можна? У чому різниця?

4. Чи може журналіст (або будь-яка інша людина) брати інтерв'ю в абсолютно неморального типа?

Безумовно. Гіркін, який віддавав накази на вбивство й особисто вбивав, – безумовно мерзотник. А Путін публічно обіцяв ховати своїх покидьків за спинами жінок і дітей, – менший мерзотник? Путін, за наказами якого вбито 14 тисяч українців, тисячу грузин і осетин, десятки тисяч сирійців, чеченців, росіян, унаслідок дій та бездіяльності якого просто зараз гинуть від COVID-19 тисячі російських громадян, він, що, – менший мерзотник? Де кампанії засудження журналістів, які ставлять запитання Путіну?

5. Чому український (російський) журналіст гірший, недостойніший, безправніший за британського чи американського журналіста?

Стів Розенберг із "Бі-Бі-Сі" і Марк Бенеттс із "Таймс" безперешкодно беруть інтерв'ю в Гіркіна, і ніхто не називає їх ні зрадниками, ні запроданцями, ні консервами КДБ/ФСБ. Independent, Time, ABC, CNN регулярно брали інтерв'ю в Усами бен Ладена, і в жодної розумної людини в усьому світі не виникло сумнівів, у чому полягала позиція журналістів.

У чому різниця між британцями та американцями, з одного боку, та українцями і росіянами, з іншого? Різниця лише в одному – у рівні свідомості деяких пострадянських громадян, які начебто вже вийшли із совка – тоді як совок із них ще не вийшов.

6. Чи може український (російський) журналіст готувати запитання інтерв'ю з допомогою фахівців спецслужб?

А от як ви думаєте – Зеленський напередодні зустрічі з Путіним не користувався послугами спецслужб? А Порошенко? А будь-який інший керівник будь-якої іншої держави? А взагалі – як ви думаєте, у своїй постійній роботі керівники держав не користуються послугами спецслужб?

Розчарую невинно-наївну частину своїх читачів – кожен робочий (як і кожний вихідний) день кожного відповідального лідера починається зі знайомства з доповідями спецслужб. Плюс додаткові зустрічі, доповіді, обговорення. Комусь це може подобатися, комусь – ні, але таке життя. Питання, чому Путіну можна? Чому Зеленському, Порошенку, Трампу, Макрону, Джонсону, Меркель тощо можна спілкуватися зі спецслужбами? А журналістові Гордону не можна?

Які причини такої дискримінації? Чому журналістам не можна користуватися знаннями, досвідом, трюками фахівців спецслужб? Чому не тільки журналістам, але й усім нам, громадянам країни, які своєю діяльністю, своїми податками забезпечують усю роботу всіх спецслужб, не можна користуватися їхніми послугами? Чому ми маємо працювати на них? А вони не повинні працювати на нас? Чому Путіну, Зеленському, Порошенку, Меркель це можна? А Гордону, Цимбалюку, Портникову не можна? Що за станові забобони?

7. У чому різниця між Гордоном і тисячами інших українських (і російських) журналістів?

Дмитро Гордон скористався послугами спецслужб і тут же, одразу ж, негайно повідомив про це всьому світові. Тим самим позбавивши глузду будь-які спроби усіляких потенційних погроз, шантажу, чуток, натяків. Скористався послугами – і одразу розповів про це всьому світові. На відміну від усіх інших...

Записні викривачі Гордона дійсно вважають, ніби жоден інший український (або російський журналіст ніколи не користувався послугами спецслужб? Чи його не використовували спецслужби? Що, дійсно так думають? Чи тільки вдають?

Скажіть, а хто з інших українських (або російських) журналістів не просто вимушено зізнавався, коли його приперли підозрами і звинуваченнями до стінки, а тут узяв і повідомив місту і світу: так, я дійсно працював зі спецслужбами? Будь ласка, імена, прізвища, явки...

Нарешті, останнє міркування. І воно адресоване не "професійним патріотам", не порохоботам, не пригожинським тролям, мобілізованим по тривозі, а нормальним людям, які не втратили ні здатності самостійно думати, ні робити з цього очевидних висновків.

Назвіть, будь ласка, прізвище, ім'я, по батькові будь-якого іншого журналіста – українського, російського, британського, американського, якого завгодно – який би зробив багатогодинні інтерв'ю, що вже стали невід'ємною частиною трагічної історії нашого суспільства, пронизаного наскрізь мережами радянських і російських спецслужб, із:

Володимиром Буковським,
Володимиром Войновичем,
Наумом Коржавіним,
Іваном Драчем,
Кахою Бендукідзе,
Борисом Нємцовим,
Валерією Новодворською,
Мустафою Джемільовим,
Юрієм Шухевичем,
Натаном Щаранським,
Ігорем Юхновським,
Михайлом Саакашвілі,
Віктором Суворовим,
Марком Солоніним,
Гаррі Каспаровим.

Хто опублікував би "Перелік відомостей, заборонених до опублікування у відкритій пресі й на радіо"?

Хто оприлюднив матеріали про зв'язки із КДБ Валентина Юмашева, що привів до влади Володимира Путіна?

Хто методично публікує глави абсолютно безпрецедентної книги Володимира Попова "Записки колишнього підполковника КДБ"?

У цьому тексті мені не вистачить місця перерахувати навіть дещицю того, що встиг зробити Дмитро Гордон із розкриття масштабів проникнення агентури КДБ/ФСБ у радянське, російське, українське суспільства. Той, хто не втратив здатності думати, той зможе сам зробити висновки і зрозуміти, що ця людина означає для радянських і російських спецслужб.

Ось, будь ласка, назвіть мені прізвище будь-якого іншого журналіста в усьому світі, хто зробив би хоч що-небудь таке. Я записую...

Довідка "ГОРДОН". Інтерв'ю Гордона з Гіркіним вийшло у YouTube 18 травня. Під час інтерв'ю Гіркін зізнався, що віддавав накази вбивати українців, і назвав імена активістів, яких розстріляли за його командою. Деякі журналісти, політики та активісти розкритикували інтерв'ю. Вони заявили, що в такий спосіб Гордон легітимізує злочинців в українському інформаційному просторі. 18 травня під редакцією видання "ГОРДОН" у Києві активісти провели мітинг.

В Офісі генпрокурора повідомили, що інформацію з інтерв'ю з Гіркіним і колишньою "прокуроркою" анексованого Росією Криму Наталією Поклонською, яке вийшло раніше цього місяця, буде долучено до кримінальних проваджень, які стосуються збройної агресії РФ проти України. "Можу висловити лише подяку, а не критикувати за ті свідчення, які почуло наше суспільство і правоохоронні органи. У тому числі і про катастрофу літака MH17", – сказав заступник генерального прокурора Гюндуз Мамедов після виходу інтерв'ю з Гіркіним.

Сам Гордон заявив, що інтерв'ю він зробив "у співдружності з українськими спецслужбами". За його словами, інформацію про злочини проти України, озвучену в інтерв'ю Поклонською та Гіркіним, передано до Гааги для використання як свідчень на процесі у справі про анексію Криму і воєнну агресію на Донбасі.

Журналіст-розслідувач міжнародної групи Bellingcat Хрісто Грозєв вважає, що інформацію, озвучену Гіркіним, може бути використано в судовому процесі проти останнього. "Для мене очевидно, що частину питань було підготовлено з метою, щоб Гіркін упіймався", – підкреслив представник Bellingcat.

У СБУ заявили, що програми з Поклонською та Гіркіним вивчають стосовно доказів агресії РФ проти України, і зазначили, що проведення інтерв'ю було ініціативою журналіста.

Під час анексії Криму Росією в лютому – березні 2014 року громадянин РФ Гіркін був радником голови окупаційної адміністрації Сергія Аксьонова. Із квітня до серпня 2014-го брав участь у воєнному конфлікті на Донбасі. Під його керівництвом у квітні бойовики захопили Слов'янськ Донецької області (вони утримували місто до липня). На початку серпня стало відомо, що Гіркін склав повноваження "міністра оборони ДНР" і повернувся в Росію.

Гіркін перебуває в розшуку в Україні. Йому висунули підозри за низкою статей Кримінального кодексу України, зокрема ст. 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації), ст. 294 (масові заворушення), ст. 258 (терористичний акт), ст. 341 (захоплення державних або громадських будівель чи споруд). Є одним із чотирьох обвинувачуваних у справі про аварію малайзійського літака Boeing 777 у небі над Донбасом 17 липня 2014 року. Судовий процес триває в Нідерландах, Гіркін відмовився брати в ньому участь. Перебуває під санкціями ЄС і США.