"Погані хлопці" і новий світовий порядок, або Чому США і Китай мають глибше й активніше вдаватися в міжнародні справи 

Початок: частина I, частина II

Частина III. Несприятливі наслідки

Саме "світопорядкове лихоліття" стало причиною того, що "погані хлопці" від зовнішньої політики почали грати настільки істотну роль у світових справах. Передусім це держави, які не залучено безпосередньо до масштабних інтеграційних проектів на кшталт Європейського союзу.

Трамп із завзятістю продовжує трощити старі підвалини, нічого не пропонуючи взамін. У такий спосіб він, свідомо чи мимоволі, підіграє "поганим хлопцям"

Передусім Росія, яка через внутрішньополітичну специфіку поступово перетворилася на лідера боротьби з інтеграцією в будь-якому вигляді, особливо на Європейському континенті.

А також країни, що мають негативний досвід участі в таких проектах. Зокрема, як свідчать події останнього часу, Туреччина після кількох десятиліть очікування у "передпокої" ЄС знайшла все-таки власного харизматичного лідера в особі колишнього прем'єр-міністра і нинішнього президента й почала впевнений дрейф у бік тоталітаризму.

Розкладаючи свій зовнішньополітичний пасьянс, турецький керівник теж не гребує активно розігрувати російську карту. Водночас двостороння турецько-російська ситуаційна гра вигідна обом сторонам: Москва в умовах міжнародних санкцій зберігає ілюзію популярності і зовнішньополітичної значущості. Анкара ж, фрондуючи, вибудовує власну політику щодо Росії, ігноруючи думки своїх західних союзників, зокрема у сфері політики санкцій.

Попри те, що латентно нову систему міжнародних відносин почали формувати відразу після 1991 року, у реальності її глобальна візуалізація відбулася тільки внаслідок останніх національних виборів у США, де став президентом не політик, а далекий від неї мільярдер Дональд Трамп. Цей вибір американців (хай там що хто говорить про зовнішнє втручання у виборчий процес) виразно засвідчив, що всередині американського суспільства зріють процеси, на які довгий час не звертали уваги ні політики, ні представники численних національних соціологічних служб.

Головним же в нашому контексті є те, що "американський вибір – 2016" певним чином завершив світовий цикл коригування національних пріоритетів, який після падіння Берлінської стіни вимушено пройшла Європа й особливо пострадянський простір. Чого не можна сказати про США, які після 1991 року не стали нічого змінювати у своїй дуальній зовнішньополітичній доктрині – "ізоляціонізм vs місіонерство". У різних конфігураціях.

Крім цього, попри експоненційну динамізацію світу, порядок ухвалення рішень і особливо їх імплементація залишилися такими самими. Що веде до виникнення стану "сніжної грудки" у міжнародних справах. Щоб його уникнути, на перших порах необхідно виробити нові загальноприйняті підходи до створення нової глобальної інституційної системи, здатної оперативно та ефективно реагувати на складні виклики сьогодення.

Одним із головних завдань для розв'язання в межах цих підходів, має стати створення ефективної системи впливу на неадекватну поведінку "поганих хлопців" від зовнішньої політики. Поки світ не заспокоїться і не повернеться в русло економічного, а не військового суперництва.

Перший крок у цьому напрямі вже зробили Сполучені Штати Америки спільно з Китаєм. Мова йде про проблему денуклеаризації Північної Кореї. Це перша спільна американсько-китайська операція в умовах зародження нової системи міжнародних відносин, її успішність і ефективність залежать від багатьох факторів. Надто багато проблем накопичилося як у двосторонніх відносинах двох країн, так і у відносинах із третіми країнами, інтереси яких зосереджено в цьому регіоні. Але, з іншого боку, від успішності цієї операції багато в чому залежатиме майбутнє світу.

Західні країни, намагаючись уникнути сповзання в нову холодну війну, відмовляються від політики жорсткого стримування Москви

Деякі висновки

Отже, підбиваючи підсумки всього сказаного, необхідно підкреслити передусім таке:

1. Світ нині опинився у своєрідному світопорядковому постмодерні, коли, як наголошують деякі автори, відбувається "змішування правил і принципів". Він відрізняється від попередніх системних змін у міжнародних відносинах своєю апріорною "скалярністю", тобто відсутністю заздалегідь заданого й офіційно зафіксованого напряму розвитку майбутнього світу.
2. Через це останнім часом різко зросла роль окремих держав, змушених на власний розсуд розв'язувати зовнішньополітичні проблеми. Світ поступово почав відходити від установлених норм міжнародного права і скочуватися до права сильного в міжнародних відносинах. У підсумку з'явилася ціла низка країн, які намагаються перебудувати світ за своїми лекалами.
3. Цей процес прискорився з виходом на міжнародну арену Росії з її новим баченням власної ролі у глобальному вимірі. Захід виявився не готовим до нових російських домагань. З одного боку, він не зміг беззастережно їх прийняти через їхню абсурдність. З іншого – західні країни, намагаючись уникнути сповзання в нову холодну війну, відмовляються від політики жорсткого стримування Москви.
4. Кремль, розуміючи двоїсту позицію "колективного Заходу" і користуючись невизначеністю в нинішній системі міжнародних відносин, намагається з максимальною для себе вигодою "розіграти" ситуацію. Для цього використовують усі можливі засоби впливу: від політичного підкупу і шантажу західних політиків до ведення гібридних і кібернетичних воєн.
5. Нездатність західних демократій наразі ефективно і солідарно відповісти на "російський виклик" активізувала у світі зростання популярності різноманітних популістських і маргінальних політичних партій і течій, що породило, зі свого боку, цілу низку таких самих політиків, що прагнуть зайняти провідні позиції в політичній системі своїх держав. Ця доля не оминула навіть провідних країн світу з усталеними демократичними традиціями.
6. Отже, світ знову почав ділитися. Але тепер уже не за ідеологічним принципом, а через не зовсім зрозумілі причини, що не піддаються класифікації. І головна небезпека тут полягає в тому, що "колективний Захід" у цій протидії програє світові "поганих хлопців" через роз'єднаність, передусім через позицію Сполучених Шатов Америки, що добровільно відмовляються від ролі ефективного координатора зусиль західних країн у протидії цьому новому викликом сучасності.
7. Через це західна відповідь є не тільки непереконливою, але і програшною на тлі зовні ефектних популістських заяв і гасел, які лунають з боку глобальних опонентів.

Офіційному Пекіну необхідно глибше й активніше вдаватися в міжнародні справи, а новій адміністрації США – повернутися до ролі ефективного менеджера Західного світу

Резюмуючи викладене, можна сказати, що сучасний розбалансований світ вимагає особливо пильної уваги з боку міжнародної спільноти, передусім провідних демократичних країн Заходу.

Настав час підключатися до цього процесу і Китаю. Попри китайську специфіку, офіційному Пекіну необхідно глибше й активніше вдаватися в міжнародні справи. Інакше йому ніколи не стати реально глобальною політичною силою. Потужна економіка – це дуже важливо, але без розумної зовнішньої політики сучасній наддержаві ніяк не обійтися.

А новій американській адміністрації, яка поставила собі за мету зробити Америку великою, необхідно одночасно повернутися до ролі ефективного менеджера Західного світу. Хоча б тимчасово вийти з кокона ізоляціонізму і допомогти тій самій об'єднаній Європі подолати смугу популізму й "відбити атаку" як власних, так і закордонних "поганих хлопців". Додати свою відчутну лепту до створення нової системи міжнародних відносин, побудованої на інших, ніж протистояння, принципах.

Що само собою є складним системоутворювальним завданням. Розв'язувати яке усе-таки доведеться.

Частина I. Чому на Путіна і Кім Чен Ина не діє "глибоке занепокоєння" Заходу

Частина II. Дилема Заходу: або перемогти "поганих хлопців", або скотитися в холодну війну з перспективою перетворення на гарячу