$39.22 €42.36
menu closed
menu open
weather +11 Київ

Тільки вступ до ЄС і НАТО забезпечить основу для вирішення всіх труднощів одночасно – австрійський економіст Фелінгер

Тільки вступ до ЄС і НАТО забезпечить основу для вирішення всіх труднощів одночасно – австрійський економіст Фелінгер Албанія, Боснія, Хорватія, Косово, Македонія, Чорногорія, Словенія та Сербія в 1990-х роках пережили схожі травми, нагадує автор
Фото: ЕРА

Україна для Заходу – великий виклик, але вона може стати й великою можливістю, якщо скористається досвідом відновлення балканських країн і візьме на себе лідерство серед держав, які прагнуть вступити до ЄС. Про це пише австрійський економіст, керівник ініціативної групи з євроінтеграції Південних Балкан Гюнтер Фелінгер, який живе в Україні, у статті "Чого Україна може навчитись у Балкан?" для The Atlantic Council – американської неурядової організації, що забезпечує ідеологію розвитку НАТО. Видання "ГОРДОН" із дозволу The Atlantic Council публікує переклад статті без скорочень.

Україна хоче вступити до Європейського союзу, але рівень підтримки серед багатьох держав – членів ЄС низький або відсутній. Багато хто побоюється реакції Росії та не має чіткого розуміння як клімату в Україні після Євромайдану, так і рішучої прихильності країни до західної інтеграції.

Ситуація складна в усіх аспектах. Війна і далі вирує вздовж демаркаційної лінії на Донбасі, політика США щодо ЄС і України залишається нечіткою, Росія рішуче виступає проти вступу України до ЄС, а сама Україна стикається з подвійним викликом: з війною та реформами. Тільки вступ до ЄС і НАТО може забезпечити міцну основу, яка дасть Україні змогу впоратися з усіма труднощами одночасно. Цю модель було підтверджено приєднанням країн Центральної та Південно-Східної Європи, і, найімовірніше, вона буде такою ж успішною для третьої хвилі, яку нині спостерігають у Східній Європі.

Якщо ЄС відмовить країні в реалістичних європейських надіях, "постмайданна" Україна може зазнати невдачі, як це сталося з Помаранчевою революцією, з усіма можливими трагічними наслідками. Але як можна забезпечити надійну перспективу та прискорити просування до вступу в ЄС у всіх секторах одночасно? Для цього Україні потрібен новий стратегічний підхід та об'єднання друзів, партнерів і союзників, країн зі схожими інтересами.

У 1990-х роках балканські країни перебували в такому ж стані, а, можливо, й гіршому, ніж сьогодні Україна

Близькі сусіди, вісім країн: Албанія, Боснія, Хорватія, Косово, Македонія, Чорногорія, Словенія та Сербія – у 1990-х роках пережили схожі травми з війною та руйнуваннями, а також 17-річний період відновлення, і попередні кроки щодо приєднання до ЄС у них уже позаду. Ці країни мають загальну стратегічну мету – вступ до ЄС і НАТО, і деякі з них уже досягли цього: наприклад, Хорватія вступила до НАТО в 2009 році, а до ЄС – у 2013 році. Ті, що вже в Євросоюзі, можуть допомогти іншим, які досі перебувають на цьому ж шляху та стикаються з аналогічними проблемами: із внутрішніми реформами та втомою ЄС від розширення.

Реформування та перехідний досвід Балкан має значення для України. У 1990-х роках балканські країни перебували в такому ж стані, а, можливо, й гіршому, ніж сьогодні Україна, і завдяки цьому в Європі та на Заході було створено інститути, які перетворили країни, які роздирала війна, на успішних членів ЄС, як Хорватію, або успішних кандидатів – як Чорногорію.

Решта шість країн за межами ЄС – Албанія, Боснія, Хорватія, Македонія, Чорногорія та Сербія – нині у кращій економічній і політичній формі, ніж коли-небудь раніше (Чорногорія очікує вступу до ЄС протягом наступних п'яти років). І незважаючи на те, що ніхто до кінця не задоволений нинішнім статусом балканських країн, їхніми секторами енергетики, державних фінансів, інфраструктури, торгівлі та загальної безпеки, усе-таки ті країни, де ЄС брав участь і підтримував регіональні реформи, перевершили інші. Це особливо актуально зі стартом у 2014 році Берлінського процесу – регулярних координаційних зустрічей ЄС на найвищому рівні з балканськими державами, – який почали, зокрема, у відповідь на виклики, кинуті Росією на європейській периферії.

Наприклад, реформування енергетичного сектору України, яке залишається головним досягненням країни з 2014 року, було би неможливим без її членства в Енергетичному співтоваристві Південно-Східної Європи. Досвід і експертиза реформ від секретаріату організації у Відні, який був готовий допомагати Києву за першим дзвінком, а також наявна нормативна база Енергетичного співтовариства та той факт, що Україна вже належала до нього юридично, дали подіям змогу розвиватися на диво швидко.

Упевнена, незалежна та проєвропейська Україна повинна підтримувати балканські країни, а також Молдову та Грузію

Такі структури в багатьох інших областях створили саме для допомоги у післявоєнній реконструкції Балкан. Є ціла низка вже наявних інститутів, які допомогли балканським країнам реформувати та розвинути свою економіку, які також можуть допомогти Україні: від Центру передового досвіду в галузі фінансів у Словенії та Регіональної школи державного управління в Чорногорії – до Центру навчання підприємництву для Південно-Східної Європи в Хорватії та Регіональної антикорупційної ініціативи в Боснії і Герцеговині.

Такий самий, ґрунтований на секторах, підхід, який використовує наявні інститути та перевірені експертні знання, сприятиме трансформації України, а також Молдови та Грузії, і може додати певної ваги дискусії про розширення ЄС у сенсі економічної значущості України.

Україна – великий виклик з огляду на її розмір і проблеми, але її також можна розглядати як найбільшу можливість і природного лідера через її розмір і значущість. Упевнена, незалежна та проєвропейська Україна повинна підтримувати балканські країни, а також Молдову та Грузію, і забезпечувати своє членство в Євросоюзі шляхом формування альянсу щодо вступу з цими країнами, координуючи їхні зусилля щодо прийняття стандартів ЄС, а також обміну зв'язками та друзями для забезпечення спільного майбутнього у складі Європейського союзу.