+5 Київ
Минув рік відтоді, як доля поклала на мене почесну місію й відповідальність перед народом України розробити і спроєктувати тризуб на щиті "Батьківщини-матері".
Ця подія із самого початку була оповита надзвичайною увагою суспільства (і наших ворогів): багато хто сумнівався, що це взагалі можливо зробити, тим більше встигнути на День Незалежності.
Багато хто вів дискусії на предмет "а чи взагалі потрібно встановлювати тисячолітній герб України на самій високій скульптурі Європи в серці столиці, чи, може, нехай там лишається ганебне тавро совєтського рабства?".
Багато диванних експертів піарилися з ідеями взагалі знести один із найвеличніших монументів планети, хтось чомусь підігравав ворогу, який щосили підбурював до ідеї, що це безглузда витрата українських грошей, які були на 100% недержавними, проте під наглядом держекспертизи.
Особисто мої як скульптора основні переживання були, природньо, про візуальну вдалість композиції на щиті, а також якість і довготривалість виробу загалом. Саме тому я кожного дня авторського нагляду приділяв багато уваги візуальним якостям виконання й монтажу.
Завдяки справжньому професіоналізму виконавців усі технологічні умови для якісного зварювання були забезпечені по максимуму, зважаючи на важкодоступність і вітряність на точці монтажу. Основний і відповідальний контроль за якістю зварювання здійснювався фахівцями відомого Інституту сталеконструкцій імені Шимановського, який саме і здійснював контроль робіт під час будівництва самої "Батьківщини-матері" у 1979–1981 роках.
Ця історична подія прикувала до себе увагу людей з усього світу, і, звісно, казилася ворожа пропаганда.
Та якщо мене й моїх колег тоді потішали тези болотяних медіа на кшталт "нацистский скульптор любит все переворачивать" (це про пропозицію експонувати совєтський герб під ногами статуї догори дригом), то публічні виступи вітчизняних замовних хейтерів по деяких каналах українського телебачення зі схожими словами про мене: "Цей скульптор є таким самим аморальним, як і нацистські скульптори", – мене відверто дивували й насторожували.
Хейт супроводжував процесс створення тризуба аж до самого відкриття і був цілком очікуваним для суспільства, яке, незважаючи на війну, охоче вірить усіляким інформаційним вкидам.
Згадуючи це, сьогодні мене відверто дратують наші клони вкидів роспропаганди "трезубец уже покрылся ржавчиной и вскоре отвалится", свідомо чи ні інспіровані українцями, щоб спробувати спаплюжити всю подію в очах світу. Для людей пересічних слово "іржа" природньо викликає недовіру й обурення і є вдалим засобом маніпуляції.
Для тих, хто вивчав і сам займався зварюванням неіржавної сталі подібної марки, є очевидним, що, навіть попри вивітрювання інертних газів під час зварювання, цей процес є неможливим, якщо їх недостатньо в точці дії струму.
Нагадаю, що перший пробний зразок деталі тризуба я зварив власноруч по кресленнях, розроблених моєю командою, і підвісив на висоту 100 м на щиті, щоб продемонструвати її органам, які прийняли остаточне рішення на користь саме мого проєкту.
Не треба забувати, що 16% нікелю, 10% хрому й 1% титану в хімічному складі матеріалу тризуба, як і самого монумента, повністю запобігають будь-якій корозії.
Те, що експерти побачили з дронів, було не що інше, як пожовтіння верхнього наношару заварочного шва завдяки взаємодії повітря з 0,08% вуглецю, який теж є складовою "нержавійки". Це стало приводом для наклепу фейкометів стосовно аварійності споруди.
Усі причетні до виконання зварювальних робіт прекрасно знали, що це можливо, особливо після кропіткої обробки всіх зовнішніх швів спеціальним потужним лазером.
Головне, що споруда офіційно знаходиться під постійним експлуатаційним моніторингом експертів, які здійснюють поточну ліквідацію косметичних недоліків.
Так що інсинуації на тему, що тризуб скоро поіржавіє і впаде вам на голову, є не що інше, як чергова маніпуляція навколо цієї величної події. Особисто я як автор барельєфа "Тризуб" на щиті переконаний, що строк експлуатації мого дітища такий самий, як і в усього монумента, адже ідеологія проєкту передбачала ті ж матеріали й методику виконання і монтажу, які використовували 43 роки тому.
Слава Україні!
Джерело: Oleksii Perhamenshchyk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
