+1 Київ
COVID-19. Чому в Сінгапурі у 50 разів менше летальних результатів, ніж в Україні.
Україна 8 липня сягнула позначки 50 тис. інфікованих. Зараз наші сусіди за цим показником – Бельгія, Нідерланди й Сінгапур, у яких за приблизно однакової кількості хворих діаметрально різна кількість летальних випадків – 9774, 6132 і 26 відповідно. Також серед сусідів – Болівія, Португалія, Філіппіни з абсолютними цифрами, схожими на наші (1300–1600 смертей) і ОАЕ, Кувейт, Оман і Казахстан, де померло приблизно вчетверо менше (224–377). У чому тут річ? Чому так сильно відрізняються показники попередньої летальності?
Фото: Андрій Волянський / Facebook
Причин декілька. Основна – офіційна кількість хворих украй далека від реальності. Але в різних країнах – дуже по-різному. Скажімо, можна припустити, що в Бельгії й Нідерландах виявили 5–10% інфікованих, в Україні та Португалії – 10–20%, а у країнах Перської затоки, Казахстані та Сінгапурі – 50–100%? Можна. Особливість COVID-19 – у 90% випадків викликати легке або безсимптомний перебіг – зіграла злий жарт зі світом. За цих умов украй складно проводити епідемічне розслідування, оскільки потрібно ізолювати й тестувати величезну кількість практично здорових контактних. У Китаї в лютому це вдалося зробити, і першу хвилю зупинили, в Західній Європі і США – ні, і перша хвиля триває п'ятий місяць поспіль.
Друга причина великої різниці в кількості смертей – здатність країни захистити групи ризику. Основний постачальник летальних наслідків – люди з поєднаними хронічними захворюваннями (зрозуміло, що частіше це люди похилого віку). Не дати заразити їх до появи вакцини – найрозумніша стратегія подолання пандемії. Конкретніше – адаптивний карантин. Але не українська версія адаптивності (різні регіони переміщуються за ступенями жорсткості заходів залежно від кількох показників). Правильний адаптивний карантин передбачає різні заходи для різних груп людей за віком, професійної приналежності, але головне – за станом здоров'я.
І третя група причин – регіональні особливості. Щільність населення, частка літніх людей, рівень здоров'я, національні звички, стан системи охорони здоров'я. Генетичної детермінованості щодо COVID-19 поки що не виявлено, хоча вона має бути, як і для будь-яких інфекційних захворювань.
Україна. Особисто мене вже втомили настирливі щоденні закиди міністра охорони здоров'я і головного державного санітарного лікаря на адресу якихось несвідомих українців, які не дотримуються маскового режиму й відвідують пляжі та дискотеки. Дійсно дивно, улітку люди прагнуть на пляж. Зростає напруженість у суспільстві – на тлі розчавленої сфери послуг, збільшення безробіття і скочування вниз економіки виразно видно пандемічну стратифікацію: частина заляканих людей продовжує сидіти вдома, частина, пересиливши себе, вийшла в цей інфікований світ – і, боже збав, зустрітися на їхньому шляху людині без маски. Насправді, протягом двомісячних спроб послаблення карантину кількість летальних наслідків на добу стабільно стоїть на позначці "15", кількість зайнятих ліжок стабільно коливається на рівні 4 тис., а загальна кількість смертей протягом пів року становить 0,4% від 300 тис.
Що робити? Повернімося до Бельгії. Ціною 10 тис. життів ця країна досягла рекордного показника – 843 смерті на 1 млн жителів (вище тільки у п'яти американських штатах). Тобто пройшла першу хвилю через максимальну кількість летальних наслідків протягом короткого періоду часу. Україна зі своїми 29/1 млн поки що здолала одну тридцяту бельгійського шляху. Тобто за 120 місяців карантину ми можемо вийти на такий показник. Зрозуміло, я перебільшую. Але сьогоднішня тактика виконавчої влади є утопічною. Карантин не може бути вічним. Познайомитися з коронавірусом улітку – найкращий варіант для здорових людей без хронічних захворювань. У холодну пору року зростає частота пневмоній і ризики ускладненого перебігу COVID-19 також зростають. Реальний захист групи ризику дасть змогу знизити кількість госпіталізацій та смертей.
Чи можна будувати стратегію на продовженні жорстких ізоляційних заходів до винайдення вакцини? Можна. Але реалії такі, що спочатку щеплять "золотий мільярд", Росію і Китай. Потім, можливо, вакцину продадуть нам. Нагадаю, у пандемічні 2009–2010 роки Україна не купила жодної дози грипозної моновакцини. І постраждала більше, ніж інші країни світу (1100 летальних випадків протягом першого сезону). Тому реальне завдання сьогоднішнього дня для України – припинити залякувати населення і, нарешті, почати захищати групи ризику.
Джерело: Андрій Волянський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
