Андрій Волянський
АНДРІЙ ВОЛЯНСЬКИЙ

Лікар-імунолог, доктор медичних наук

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

МОЗ України ухвалило протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам із COVID-19. Але в ньому лише небезпечна імітація діяльності

Протокол надання реабілітаційної допомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою (COVID-19) та реконвалесцентам.

20 квітня наказом МОЗ №771 був затверджений вищевказаний протокол.

Не буду звертати увагу на смішні нісенітниці на кшталт: "Намагайтеся приймати їжу в тихих місцях". То таке.

По суті. Проблема "постковіду" дуже серйозна. В Україні вже лише за офіційними даними більше ніж 2 млн інфікованих, реально – як мінімум у п'ять разів більше. Значна частка з них вимагає або вимагатиме допомоги після подолання COVID-19. Тому цілком логічно наприкінці лютого МОЗ була створена міцна робоча група з лікарів фізичної та реабілітаційної медицини,  інфекціоністів, імунологів, кардіологів, пульмонологів, фтизіатрів, неврологів, психіатрів, реабілітологів, курортологів для розробки сучасних протоколів надання адекватної допомоги пацієнтам, які одужали або одужують після COVID-19, але мають певні характерні проблеми.

Створений протокол вводить поняття "мультидисциплінарна реабілітаційна команда", в яку пропонується включати ряд фахівців. Перелік фахівців, м'яко кажучи, дуже дивний. Немає терапевтів або лікарів загальної практики – сімейної медицини. Немає імунологів, пульмонологів, кардіологів, неврологів. Проте є низка незрозуміло кого. Чинний наказ МОЗ №446 від 2019 року визначає номенклатуру лікарських спеціальностей в Україні. Згідно з ним, в Україні наразі немає "фізичних терапевтів", немає "ерготерапевтів", немає "терапевтів мови і мовлення", немає "протезистів-ортезистів" (є немедична посада "техник-протезист-ортезист"). Що це за фантастична група з представників неіснуючих лікарських спеціальностей – важко уявити.

Окрім того, протокол затверджує алгоритм надання реабілітаційної допомоги. Розподіл повноважень та розподіл пацієнтів між "мультидисциплінарною реабілітаційною командою" та "спеціалізованою реабілітаційною службою" не визначений.

Протокол не визначає критерії, за якими пацієнти будуть потрапляти на обстеження/лікування.

У протоколі жодного разу не згадується офіційний шифр МКХ U09.9 – стан після COVID-19, неуточнений, за яким ці пацієнти матимуть підставу для подальшого лікування.

Про лабораторну діагностику жодної згадки. Тобто вона не потрібна? Фантастика...

Про імунологічне обстеження та імунологічну реабілітацію – жодної згадки. Хоча саме імунна система розбалансована досить часто і досить тривало у пацієнтів після COVID-19.

Упевнений, кардіологи, пульмонологи, неврологи, лікарі інших спеціальностей побачать слабкість цього протоколу з їхньої точки зору.

Які мали б бути індикатори якості реабілітаційної допомоги? Тривалість часу зникнення симптомів у пацієнтів? Відсоток пацієнтів, що одужує на протязі певного відрізку часу? Ні.

За цим протоколом  індикатори: "наявність клінічного маршруту пацієнта (КМП)" та "відсоток пацієнтів, яким було складено індивідуальний реабілітаційний план для надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною реабілітаційною командою". Бажаний рівень КМП у 2021 році  90%, у 2022-му  100%. Тобто тривалість реабілітаційного лікування пацієнта не має значення, кількість осіб, що остаточно не одужала на протязі місяця або іншого терміну реабілітації, – неважлива. А ось відсоток пацієнтів із КМП  це дійсно ознака якісного лікування.

Тобто таке, імітація діяльності. Але досить небезпечна імітація. Тисячі пацієнтів потребують своєчасної та адекватної допомоги вже зараз.

Джерело: Андрій Волянський / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати