0 Київ
Російська православна церква (РПЦ) цілком серйозно збирається оголосити вселенського патріарха Варфоломія єретиком. Нещодавно пройшла підготовча конференція богословів для обґрунтування технічних деталей. Остаточне рішення планують ухвалювати в листопаді цього року. Московський патріарх Кирило боїться сам виносити такі рішення, а тому збирає архієрейський собор, щоб розділити відповідальність за це з більше ніж 400 архієреями.
16–17 вересня 2021 року в Москві відбулася конференція "Світове православ’я: першість та соборність у світлі православного віровчення". До її проведення були підключені найбільші інтелектуальні потужності РПЦ – Синодальна біблійно-богословська комісія та Загальноцерковна докторантура. Курував усе це відділ зовнішніх зв’язків, що вже говорить про практичне застосування цієї конференції в міжнародній активності.
Головний лейтмотив конференції – засудження вселенського патріарха Варфоломія та доведення власної правоти та загалом історичних наративів Москви. Тому годі було чекати від цієї конференції виважених академічних дискусій, фахових підходів та обережних висловлювань. Її мета полягала в іншому – "довести", який поганий Константинополь і яка гарна РПЦ.
У рамках конференції презентували збірку досліджень та документів "Возз’єднання Київської митрополії з Російською православною церквою". Причому було це подано, як якесь нове наукове дослідження, наголошено, що "вперше публікуються сотні архівних документів". Хоча ця книга, за сучасними мірками, не нова. Її було випущено ще у 2019 році.
Примітно, що значний пласт власне розвідок – це полеміка з істориком, дослідником Сорбонського університету Костянтином Вєтошніковим, який опублікував на аналітичному порталі Cerkvarium докладний рукопис "Відповідь на аргументи представників РПЦ щодо "повної передачі" Москві юрисдикції над Київською митрополією у 1686 році" (наразі текст недоступний онлайн, натомість готується друковане видання). Так ось, чогось кардинально нового, якихось проривів чи якісно нових фактів у наукових дискусіях із 2019 року не відбулося. А отже, позиція Московської патріархії в академічному плані є доволі слабкою.
Однак сама мета цієї конференції – аж ніяк не пошук істини. Її роль – це обґрунтування "помилковості" дій патріарха Варфоломія для його подальшого засудження.
Архієрейському собору РПЦ потрібні якісь аргументи, щоби визнати Варфоломія єретиком. Ось їх і мають напрацювати в перебігу конференції. Про це доволі прозоро натякає і сам московський патріарх Кирило і навіть анонсує, за що судитимуть Варфоломія – за спотворення, на думку Москви, вчення про першість у церкві.
Загалом у православ’ї є дві моделі погляду на першість.
Перша модель, вона ж грецька, встановлює певні прерогативи для першої кафедри (раніше це був Рим, а після Великого розколу – Константинополь), у першу чергу загальну модерацію та право апеляційної інстанції.
Друга модель, яку поділяють у Росії, полягає в тому, що кожна автокефальна церква повністю самостійна й першість честі Константинополя – це лише красивий статус без реальних повноважень. Фактично відбувається війна інтерпретацій розуміння самої православної церкви: це федерація автономних структур з єдиним представницьким центром чи це конфедерація повністю незалежних суб’єктів, які добровільно об’єдналися у співдружність.
Однак навіть якщо Москві вдасться хоч якось засудити Варфоломія за немосковське тлумачення еклезіології (науки про церкву), то це навряд чи допоможе РПЦ у ситуації з Україною. Бо з наративу про неправильне розуміння першості вони виводять наступну тезу – мовляв, Варфоломій втрутився у справи іншої помісної церкви. Але це не відповідає дійсності.
Перед тим, як надати автокефалію, вселенський патріархат скасував акт 1686 року, повернув владу над незаконно привласненою РПЦ Київською митрополією і вже потім надав томос своїй власній частині. Так, із жовтня 2018-го по січень 2019 року все українське православ’я перебувало у складі Вселенського патріархату, поки не було надано томосу. І якщо в цій справі і було зазіхання, то виключно з боку Москви на Київську митрополію.
До речі, Фанар у питаннях автокефалії діяв дуже обережно. Константинопольські патріархи надавали автокефалію виключно своїм територіям, тобто самостійно зменшували власну владу на користь нових церков. Так було з Елладською, Румунською, Болгарською, Албанською та Чеською церквами. Навіть Грузинській церкві Константинополь не надавав автокефалію, він, як це прописано в томосі, лишень зберігав і підтверджував те, що століттями і так існувало, тобто незалежна Грузинська церква. І Константинопольський патріарх Димитрій не претендував на духовну владу над Тбілісі, він чітко в томосі пише, що згадана церква свого часу отримала автокефалію від Антіохії.
Отже, Москва планує в листопаді 2021 року оголосити патріарха Варфоломія єретиком. Офіційно. За те, що він не поділяє московської інтерпретації устрою церкви. І це буде перший крок. Далі чекатимуть на дії Варфоломія. Це така гра Москви на підвищення ставок. Після відповіді вони зроблять наступний крок – оголосять Варфоломієві анафему.
Причому не напряму піддадуть анафемі – на це у них не вистачить сміливості. Вони, як упродовж останніх 100 років, розіграють таку гібридну схему: скажуть, що своїми діями патріарх Варфоломій сам поставив себе за межі церкви, а РПЦ лишень констатує це. Бо ж анафема – це відлучення від церкви. І вони це подадуть, наче Варфоломій сам себе відлучив. Вони вже так говорили про Льва Толстого, патріарха Філарета, Гліба Якуніна тощо.
Тільки от РПЦ у цьому не підтримає жодна інша автокефальна церква. Якщо ніхто в солідарність із Москвою не розірвав євхаристійного спілкування, то й на оголошення єресі, що безумовно значно серйозніший крок, теж ніхто не піде. Тому вийде, що тільки РПЦ визнає Варфоломія єретиком. А за православними канонами, той, хто молиться з єретиком, сам визнається єретиком. Оскільки з Варфоломієм ніхто не буде розривати стосунків та продовжуватиме спілкування, то Москві треба буде згодом визнати єретиками всіх православних ієрархів, у тому числі й найвірніших їм сербів. Таким чином, Моспатріархія канонічно заганяє себе в пастку. Бо або слідування канонам та ізоляція, або гібридні стосунки, але в порушення канонів.
Гадаю, Кирило обере друге. Він психологічно не готовий до ізоляції. Це буде хіба що вимушений, останній крок загнаного у глухий кут ієрарха. Натомість його вірогідний наступник – Тихон (Шевкунов), охрещений російськими медіями "духівником Путіна", – куди більший ізоляціоніст і може в майбутньому завести РПЦ у глухий кут.
Митрополит РПЦ Тихон (Шевкунов) доволі тепло ставиться до старообрядців і вважає великою трагедією никонівський розкол, а тому може його й виправити. Греки далеко, а свої старовіри тут, поруч. Тоді РПЦ перетвориться на замкнену конфесійно-етнічну спільноту, подібну до вірмен. Буде не православною церквою в Росії, а церквою етнічних росіян.
Джерело: "Радіо Свобода"
