Зеленський як правитель-популіст повинен відповідати заданому собою ж популістичному стандарту – і по оновленню, і по поведінці влади 

Спроби Авакова залишитися у владі скидаються на старий анекдот про політологів, тільки навпаки.

Зустрічаються два політологи, і один іншому каже: – Ти можеш зрозуміти, що взагалі відбувається? – Зараз поясню... – Ні, пояснити я і сам можу, але ти зрозуміти можеш?

Ось спроби Авакова залишитися можна зрозуміти, але ніяк не можна пояснити. Не існує жодної адекватної моделі аргументів, чому Зеленський мав би залишити Авакова у владі. А це важливо для популістського правління.

Зрозуміло, що Аваков зробив на виборах правильні ставки, і без Авакова, можливо, Порошенко не пішов би так легко. Зрозуміло, що в Авакова контроль над частиною силових структур, зокрема неформальних, і над частиною політики. У нього є суттєві, хоч і теж неформальні зв'язки, за кордоном. Аваков – вагомий персонаж.

Але. Ніхто не скаже, що він гарний реформатор. Ніхто не скаже, що він не причетний до корупції. Ніхто не скаже, що він – нове обличчя або чиясь велика надія у суспільстві. Усі моделі аргументів за збереження Авакова у владі явно програшні.

Зрозуміло, що Аваков може бути корисним, якщо грає за тебе. Зрозуміло, що це може бути певною вдячністю. Усе що завгодно може бути зрозуміло, але – без адекватних моделей пояснення. Тобто чому це важливо? Бо Зеленський як правитель-популіст має відповідати передусім заданому собою ж популістському стандарту – дуже високому. І щодо оновлення влади, і щодо поведінки влади.

Головний глядач при цьому – масова аудиторія. От якщо, наприклад, Богдана масова аудиторія, може, й ігноруватиме, – він для більшості людей персонаж без історії і його поки не сприймають через якийсь стереотип, то Аваков – це персонаж із довгою і каламутною історією, і його масова аудиторія сприйматиме тільки через стереотипи. І це негативні стереотипи. Однозначно мінус Зеленському.

Джерело: Дмитрий Литвин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора