-1 Київ
Популізм на марші. Учителі й вибори.
Усе-таки поганий приклад заразливий, і уряд, частина з якого активно йде на вибори, причому разом, підхопив було опущений прапор охочих просто надрукувати гроші і роздати вчителям. І нехай поки не $4 тис. на руки, але з чогось же треба починати.
Просто перед виборами уряд ухвалив рішення про різке зростання зарплат учителям. Не хочеться бути адвокатом диявола – адже в усіх нас є вчителі, а багато хто ними і є – і виступати проти гарних і гідних зарплат. Але різке зростання зарплат перед виборами, яке має стати реальністю з нового року, надто сильно пахне популізмом. І це рішення дуже дорого коштуватиме українській економіці, а отже, кожному з нас. Чи не жарт, просте підвищення зарплат учителям призведе до зростання дірки в бюджеті на 30 млрд грн наступного року. Ця цифра, до речі, одного порядку з дірою в бюджеті, яка виникала під час запровадження горезвісного податку на виведений капітал, що нам не дав зробити МВФ. Саме через дірку в бюджеті. А тут раз – і готово. Поки МВФ не в місті, уряд ухвалює рішення, а потім МВФ приїде – а всі в будиночку, уряд уже інший. Спритність рук і жодного шахрайства.
Учителям треба платити гідні зарплати. Але ці зарплати треба десь брати. Економіка має давати можливість платити такі зарплати. На сьогодні на зарплати бюджетникам Україна витрачає 11% від бюджету. Це дуже багато. Ми дуже соціальна держава. І від того така бідна. Водночас навіть серед бюджетників учителі виділяються. Зарплата вчителів у середньому вища, ніж, наприклад, у лікарів. Що взагалі не відповідає світовій практиці. Чому? Просто тому, що вчителів в Україні багато. І всі вони мають право голосу. І тому якщо й думають, яку категорію бюджетників підкупити перед виборами, то підкуповують учителів.
У підсумку в Україні, насправді, ми бачимо дивовижну картину, коли низькі, на спільну думку, зарплати вчителів є високими як для нашого стану економіки. Ні для кого не таємниця, що зарплати вчителів – це похідна. Є реальний сектор, де люди щось створюють і дають зростання економіки. І те, що виробили, держава потім перерозподіляє. Учителі не створюють, учителі одержують частину від створеного іншими. Це нормально. Так скрізь у світі. І будь-який учитель легко скаже вам, що завдяки їхній роботі потім є кому створювати. Це правда. Але в поточному моменті вчителі як бек-офіс у корпорації, підрозділ, який підтримує, але не дає прибутків. Загалом, це означає, що вчителі одержують похідний прибуток, який безпосередньо залежить від стану бюджету й економіки загалом. І що ми бачимо в Україні.
У Європі в середньому відношення зарплати вчителів до зарплат людей із вищою освітою становить 0,6. Тобто приблизно 60%. В Україні наразі ця цифра вже 0,8. А після підвищення буде 1,0. Українські вчителі отримують зарплати вищі, ніж їхні європейські колеги – не в абсолютних цифрах, а у відносних. Звісно, багато хто може сказати, що в нас ще й тіньові зарплати високі. Можливо, це і правда, і тоді цифри були б іншими, якби вони враховували зарплати в конвертах. Але от біда, учителі отримують гроші з бюджету, бюджет формують через збір податків, і коли хтось не платить податків, то він саме забирає гроші, зокрема й у вчителя. Держава просто не може дозволити собі підвищувати зарплати вчителям. Як не може дозволити собі підвищувати пенсії. У держави просто немає для цього ресурсу. І якщо ми хочемо підвищувати зарплати вчителям, має бути проста схема. Надходять інвестиції, створюється зростання економіки, зростання перерозподіляють, у бюджету є гроші підвищити зарплати вчителям. Зворотна схема не працює.
Що в підсумку? Якщо буде реалізовано це зростання? Ми дістанемо проблеми із МВФ, розбалансований бюджет та інфляційний тиск. У нас протягом останніх років у країні, незважаючи на постійні крики про "зубожіння", дурними темпами зростає внутрішній попит. Розганяючи ціни. А наразі ми бачимо пікове зростання споживчих настроїв, що, як підсумок, теж призводить до активізації тих самих споживачів – покупців. І це вже саме собою ускладнює боротьбу з інфляцією. А тут ще й уряд вирішив допомогти, підтримуючи такими рішеннями зростання цін. Останнє призведе до того, що Нацбанк буде менш охоче знижувати ставку. Це, зі свого боку, стримуватиме зростання економіки. А з ним – і потенціал для того самого зростання доходів. Для виправданого зростання доходів, яких не з'їдає інфляція. І це не найкращі умови для надходження інвестицій. А отже, і для того самого справжнього зростання доходів. Зокрема і вчителів.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
