+3 Київ
Росія обіцяє проблеми Фінляндії.
Але поки що шукає снаряди в Північній Кореї й чекає рятівні поставки яєць з Ірану й Туреччини, які анонсуються на всю країну з телевізора як порятунок. Колись велич закінчилася "ніжками Буша". А тепер рятують Москву яйця Ердогана на тлі зростаючої величі.
Але санкції не працюють, ні. І звісно, Росія може воювати нескінченно. Бо ж має до біса ресурсів. І ніяк не виснажується від того, що половину бюджету витрачає на війну.
Правда в тому, що у протистоянні із Заходом Росія вже напружилася на повну. І варто Заходу трошки підняти рівень фінансових витрат на війну – і Росії вже не буде чим відповісти. При тому, що Захід поки що взагалі не відчуває цих витрат. Чи знає про це Захід? Звісно, знає. Чи підніме він планку? Ніхто не знає.
Але чим більше ми чуємо заяв, що скоро Росія може напасти на країни НАТО, тим більше можливостей у європейських і американських політиків збільшити фінансові витрати на протидію Росії, а значить – на підтримку України. Бо цю історію ще треба продати західним виборцям. Бо так працює демократія. І тому дуже доречно, що Путін обіцяє проблеми Фінляндії. Це допоможе колективному Заходу ухвалити рішення й підняти ставки у грі на виснаження. Захід може собі це дозволити. А Росія – уже ні. Бо ви вже чули, "що все пропало, бо в Росії рекордний бюджет на оборону". А якщо він рекордний, то збільшувати його далі дуже важко.
І так, ми не маємо порівнювати виснаження України й Росії. Бо один на один ми б не встояли. Але завдяки підтримці Заходу з початку війни витрати України на війну тотожні витратам Росії на війну. І тому наразі ми маємо приблизну рівність на фронті. Тимчасовий паритет, який досягнений максимальним напруженням зусиль Росії. За можливості Заходу збільшити витрати.
Чи хоче Захід кинути Україну? Ну, напевно, виходячи із цього бажання, Шольц і Макрон панькаються з Орбаном і витрачають на цього угорського царька так багато свого часу. І, може, тому адміністрація Байдена напружилася навіть перед Різдвом, щоб отримати прогрес у переговорах про кордон. Так зазвичай поводяться, коли хочуть кинути?
Ми дуже довго чуємо, що Захід зливає Україну. І весь цей час Захід монотонно нарощував підтримку України. Так, у моменті є затримка з допомогою. По великому рахунку технічна затримка, яка дійсно дуже болюча в контексті військової допомоги, але є недоліком демократій. Яка має закінчитися великими пакетами допомоги як з боку ЄС, так і США. І в Європі, й у Вашингтоні є політична воля підтримати Україну. І це очевидно. І це вже є плюсом демократій. А демократія може бути менш ефективною за автократію в короткостроковій перспективі, але завжди виграє в довгостроковій.
Поразка України буде поразкою для Заходу. Так навіщо розумним і впливовим, а ще дуже багатим, програвати в той момент, коли вони близькі до виграшу. Втома від війни, особливо якщо та війна дуже далеко, нескінченно приємніша, ніж головний біль від збільшення ризиків після виграшу Путіна. А головне, той головний біль буде набагато дорожчим. А ми ж не сумніваємося, що у Вашингтоні й у Брюсселі вміють рахувати гроші. І що б там не казали популісти під час виборів, коли вони заходять у кабінети, то аргументи національних інтересів починають домінувати. Якщо вони, знов таки, не зовсім відбиті. Але навіть до потенційної перемоги Трампа в цього світу є ще цілий рік.
А до чого тут яйця? Та просто ілюстрація. Бо в країні, де все добре, можуть зростати ціни на яйця. Вони постійно стрибають, що в Україні, що у США. Просто в країні, де все добре, зростання вартості яєць не призводить до кризи державного рівня й черг на кілька годин на морозі, щоб ці яйця купити. І чим бідніша країна, тим важливіші ціни на яйця, бо це найдешевший білок. І в Росії раптом ціни на яйця стали дуже-дуже важливими. Попри забиті ресторани в Москві й Пітері. І попри браваду про те, що Росія стала тільки сильнішою.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
