Створення справжнього антикорупційного суду і далі саботують. Це було передбачувано. Вони так і мали вчинити

Як вони і далі саботують створення справжнього антикорупційного суду...

Спочатку вони говорили, що нам не потрібен антикорупційний суд. Тому що і у Фінляндії є корупція. Та й узагалі всі суди мають бути антикорупційними. Потім вони говорили, що ми дуже хочемо створити незалежний антикорупційний суд. Дуже. Але є обставини непереборної сили, які їм заважають. Тепер вони намагаються не допустити створення саме незалежного антикорупційного суду.

І це було передбачувано. Вони так і мали вчинити. Якби поданий президентом закон не охоплював цих побажань, то було б навіть дивно. І можна було б запідозрити підступ. А так усе прозоро і чисто. Вони продовжують іти шляхом опору.

Після створення незалежного НАБУ, яке вже не дає "нормально" жити українським чиновникам, було зрозуміло, що створення суду, який закінчить антикорупційну інфраструктуру, містить занадто великі ризики. І було зрозуміло, що вони спробують боротися не з антикорупційною сутністю, а з незалежністю майбутнього суду. Адже досвід імітації реформ у них уже є. Є два види конкурсу. Конкурс із обирання глави НАБУ, де основну роль відігравали кредитори. І конкурс із обрання, наприклад, Насірова (або Труби), де система сама вибирала, хто ж із нею, із системою, боротиметься.

Ось і в антикорупційний суд вони намагаються закласти останній принцип. Судовий корпус повинен мати право голосу суттєво вище, ніж громадськість і кредитори. І навіть якщо умовний державний департамент побачить, що їм намагаються втюхати чергового корупціонера, то спільнота суддів повинна мати право начхати на думку світової закуліси. Логічно ж. Ми змушені створювати антикорупційний суд, тому що судова система загрузла в корупції. І даємо право цій судовій системі обирати тих, хто боротиметься з нею.

Судді, які живуть у Кончі-Заспі, судді, які їздять на дорогих іномарках, вибиратимуть серед таких, як вони. І, звичайно ж, не побачать нічого ганебного в корупційному минулому. Судді, які тільки протягом останнього тижня відпустили на волю тітушку-убивцю, які дозволили заступнику голови СБУ не платити за кредитами, які забороняють розслідувати діяльність колишніх власників "ПриватБанку" і дозволяють їм не платити за боргами, здобувають у президентській версії право проводити схожих на себе в антикорупційний суд. Нічого не бачачи поганого в таких рішеннях шукачів. Нівелюючи у такий спосіб суть реформи.

Зрозуміло, що це неприпустимо. Бо нищить саму суть реформи. Позбавляє сенсу створення антикорупційного суду. Бо він тоді все одно буде частиною старої системи. Навіть залишаючись формально незалежним. Це така сама спроба імітувати реформу, як попередні розмови про палати. Як розмови про "кожний антикорупційний суд". І знову, як у випадку з наїздом на НАБУ, вони вважають себе найрозумнішими. І знову забувають, що вони лише дрібні шулери порівняно зі справжніми великими гравцями. Які бачать усі їхні жалюгідні спроби протистояти реальній реформі.

І тепер головним буде реакція. Спочатку суспільства, звичайно, але на неї їм плювати. А ось потім буде реакція МВФ, ЄС, Державного департаменту. І вона їм не сподобається. І їм доведеться знову принижувати самих себе, вносячи зміни, яких від них вимагатимуть. Тому що всі вже втомилися від спроб обману. І не пробачать чергової. І у них буде залізобетонний аргумент, адже ці норми, які просуває Адміністрація Президента, суперечать висновкам Венеціанської комісії.

А хто казав, що буде легко?

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора