-1 Київ
У медальному заліку Олімпіади Україна на 59-му місці. У нас поки немає золота, і тому ми так далеко. Бодай одна золота медаль здатна підняти нас до місця між 20-м і 30-м. Така вже система рейтингу. І багато в чому залежить від удачі, де ти: на 55-му місці або на 22-му.
У будь-якому випадку ми точно будемо далеко від першої десятки і навряд чи наблизимося до першої двадцятки. А українські вболівальники вимагають більшого. Українські вболівальники пам'ятають, що на попередніх олімпіадах ми були набагато вище. Українські вболівальники у футболі чекають, коли Україна обіграє Англію, а українські вболівальники Олімпіади, серед яких мало хто взагалі знав, що такі види спорту існують, у яких заробляють медалі, вимагають золота. В обох випадках відповідь завжди одна й та сама, чому це не виходить.
Чи треба посипати голову попелом від того, що в України цьогоріч найменша делегація за всю історію? Чи треба страждати від того, що наше місце у спорті нижче 20-го? Ні.
Чому? А чому ми повинні бути вище? На якому місці Україна у світі за розміром ВВП? На якому місці у світі Україна за розміром ВВП на душу населення?
Питання можуть виникати тоді, коли ваше місце на спортивній мапі є дуже не відповідним до місця на мапі економічній. Ось тоді потрібно ставити питання. А поки все абсолютно адекватно до нашого місця на економічній мапі. З поправкою на те, що ми все ще велика країна.
Розвиток спорту – це в будь-якому випадку про гроші. Про те, скільки держава виділяє на розвиток спорту. А це зазвичай сума, пропорційна ВВП. Так, бувають самородки й унікальні персонажі. Але це виняток, а не правило. У підсумку всі країни світу в середньому витрачають певний відсоток від ВВП на спорт. І що вище ВВП, що вище ВВП на душу населення, то більше ви витрачаєте на підготовку спортсменів. А далі все логічно – що більше ви витрачаєте, то вищі у вас результати. У сучасному глобальному світі, де для талантів немає меж, це саме так. Для світу спорту, де технології, у першу чергу медичні, тепер вирішують дуже багато, це якраз питання економіки.
Авжеж, ви можете витрачати непропорційно багато на спорт. І тоді ваші результати випереджатимуть ваше ВВП на душу населення. Але цим зазвичай займаються божевільні диктатори. Диктатурам важливо показувати населенню перемоги. Адже ВВП на душу населення вони показати не можуть. І тоді виходять суперспортивними результати. Але такою ціною вони й геть нікому не потрібні.
А це означає, що вам потрібне економічне зростання, щоб ваша країна через 10–20 років стала краще виступати на Олімпіаді. Який висновок? Більше інвестицій – більше золотих медалей. І знову виявляється, що кількість золотих медалей на Олімпіаді залежить від суддів. Але не від тих, хто судить на Олімпіаді. А від тих, хто судить вдома. Від наявності верховенства права. Нудно, але правда.
Є ще один хороший приклад. Для справжнього наслідування. Це Чехія. Або Голландія. На вибір. Це країни, які серед 15 найкращих за медалями. Але не можуть похвалитися великою кількістю населення. При цьому в цих країнах не сидять божевільні диктатори, для яких досягнення у спорті – спосіб довести своєму народові, що вони згодом переможуть усіх ворогів. І що їхня модель диктатури є найпрогресивнішою у світі.
Чому Чехія? Чому у чехів так багато золота? Просто якщо подивитися іншу статистику, то стане зрозуміло. У Чехії найбільші обсяги продажів спортивного інвентарю на душу населення у світі. У Чехії спорт – це спосіб життя. І тоді в результаті через десятиліття раптом виходить, що і олімпійських медалей більше. Але ключове тут не олімпійські медалі. А здоров'я нації. Здоров'я країни. Де кожен займається спортом.
І це шлях здорової людини. Пропаганда здорового способу життя в країні. Довгий складний процес. Який і в медальному заліку вам допомагає. І економіку підтримує. Адже для економіки вкрай важливим є здорове населення. Хвороби людей дуже сильно вдаряють по ВВП. Це давно порахували у США. І в результаті почали пропагувати здоровий спосіб життя. І почали бігати.
А шлях курця? Якщо ви не диктатура? Це будівництво 19 льодових арен по всій країні в рамках великого будівництва. Навіщо будувати льодові арени в Україні? Щоб що? Невже хтось сподівається, що хокей стане масовим видом спорту в Україні? Серйозно? У країні, де скоро забудуть, що таке сніг? У країні, де хокей нікому не цікавий, за винятком тих, хто в нього грає або ностальгує за Радянським Союзом. Замість того, щоб підтримувати масовий спорт, ми йдемо шляхом недороблених диктатур, інвестуючи в спортивні об'єкти, які нікому не потрібні. У підсумку це будуть гроші платників податків, які викидаються на вітер і з яких ще й спритні ділки вкрадуть 30% під час будівництва. Ні медалей на Олімпіаді, ні здоров'я нації це не додасть.
Тому українці повинні вимагати не більше медалей. А більше велодоріжок. Більше спортивних майданчиків. Більше парків. І більше чесних добропорядних суддів. У судах. І тоді, можливо, стане більше медалей. Одного разу.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
