Facebook підкидає спогади дворічної давнини, де ми ще регочемо й дуріємо. Тварюки, які розв'язали війну, люди століттями плюватимуть на ваші могили

Сьогодні у стрічці багато кадрів із підписом "моя остання світлина перед великою війною". Facebook підкидає спогади дворічної давнини, де ми регочемо, дуріємо і збираємо валізи у відпустку, до моря. Ми ще не знаємо слів Shahed, "Іскандер", С-300. Ми ще не здригаємося від назв Буча, Маріуполь, Бахмут. Ми ще спимо у своїх ліжках і гадки не маємо, чи є в нашому будинку бомбосховища. Ми ще мріємо пірнути з аквалангом і стрибнути з парашутом. Піти в гори, завести собаку, написати книжку. Ми плануємо навесні посадити тюльпани на дачі.

Завтра вранці ми прокинемося від залпів гармат. Нас розбудять вибухи за вікном, пожежі у дворах і відчайдушний плач дітей.

– Не бійся, малюку, це блискавка.

Завтрашній ранок змінить життя кожного українця. Принесе лихо мільйонам сімей. І тисячам – нестерпне горе.

"Остання фотографія Артемчика", напише сьогодні Аня Кіпаренко. І прогортати цей біль неможливо.

Ми жили в одному будинку. Смішний такий хлопчик Артемко, світлий, кумедний, "очкарик". У перший клас пішов, йому ще й шести не було. Тому що в чотири роки швидко читав і писав. Мама – філологиня. Добра дитина. Міг усі свої кишенькові гроші віддати жебракам у метро, а в дім тягнув підбитих голубів і блохастих котів.

Спочатку мріяв стати археологом, згодом хірургом. Вступив і до медколеджу, і на історичний факультет в універ. Захоплювався німецькою й латиною. Ось сам собою хлопець узяв і вивчив латину в 17 років, і навіть написав кілька віршів стародавньою мовою.

24 лютого 2022 року Артем зібрав речі й сказав мамі: "Я мушу йти". У хлопця зір – мінус 11, який фронт?! Ні, надів лінзи й нікому на комісії не сказав, що майже нічого не бачить.

Артем брав участь у боях за звільнення селища Рогань Харківської області. У середині квітня Ані надійшло від сина останнє повідомлення: "Тихої ночі, мам".

Так, ми всі втратили в цій клятій війні щось: мрії, плани, будинки, близьких. А ця жінка, Аня, вона сьогодні публікує останнє фото своєї єдиної дитини.

Тварюки, які розв'язали й підтримували цю безглузду війну, бажаю вам смерті. Люди плюватимуть на ваші могили століттями.

А Артем вічно лежатиме на Алеї слави, щоб наші діти колись стали археологами й лікарями. І ми знову поститимемо фотки, де регочемо, дуріємо і збираємо валізи у відпустку, до моря.

Джерело: Анна Гин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора