+1 Київ
Виступ президента Ільхама Алієва на з'їзді партії "Йєні Азербайджан", де його було висунуто кандидатом на посаду глави держави на майбутніх виборах, що пройдуть 11 квітня, дивним чином збудив не лише керівництво Вірменії та вірменську експертну спільноту, але й деяких панів у Росії. Особливо небайдужими вони залишилися до тієї частини промови глави азербайджанської держави, у якій він закликав азербайджанців не забувати про наші історичні землі.
"Ми не маємо забувати і не забуваємо про наші історичні землі. Це має стати напрямом нашої майбутньої діяльності, як і зараз ми працюємо в цьому напрямі. Нашими історичними землями є Іреванське ханство, Зангезур, Гейча", – заявив президент Азербайджану. І він абсолютно має рацію. Як мав би рацію президент України Петро Порошенко, закликаючи не миритися з анексією Криму. Як мав би рацію президент Грузії Георгій Маргелашвілі, заявивши про те, що грузини не мають забувати про Південну Осетію й Абхазію. Як мали рацію всі ті політики ФРН, які довгі десятиліття заявляли про те, що Німеччина стане єдиною, возз'єднавшись із НДР.
Ільхам Алієв не закликав до військової агресії проти Вірменії. Він лише вказав на відомий історичний факт. Точно такий самий, до речі, як і те, що місто Калінінград, яке нині входить до складу Росії, – це і славне німецьке місто Кенігсберг. І тих німецьких політиків, які вказують на цей факт, не мають критикувати, бо вони кажуть правду.
Тепер перейдемо безпосередньо до історії Іревана – саме так правильніше його називати. Його було засновано на початку XVI століття як опорну фортецю Сефевідської, тобто Тюрко-Азербайджанської імперії на кордоні з Османською імперією. Згідно з мемуарами відомого турецького мандрівника Евліє Челебі, шах Ісмаїл I Сефеві в 1504 році наказав спорудити на річці Зенгі фортецю, щоб зупинити просування османів на схід. Будівництво було доручено візирові Реван-гулу хану. Звідси і назва фортеці – Реван-калу, яка з часом трансформувалася в Іреван.
За сім років фортеця площею 7 га на висоті 850 м була готова. У 1655 році в Іревані побував французький мандрівник Жан Батист Таверніє, а за 10 років Жан Шарден, які описали його як азербайджанське місто. Мандрівники засвідчили, що в іреванській фортеці було 800 будинків, у яких жили тільки мусульмани, описали мечеті у фортеці, мармурові басейни з фонтанами, сади, дзеркальну залу палацу сардара, життєвий устрій та звичаї азербайджанців. Ці факти цінні тим, що зберегли достовірні відомості про місто до руйнівного землетрусу 1679 року. Після стихійного лиха азербайджанські хани швидко відновили колишню красу міста і спорудили міцнішу фортецю.
Існує інший вагомий аргумент про належність сучасного Єревана Азербайджану. Його збережено в листі від 29 травня 1918 року першого глави уряду Азербайджанської демократичної республіки Фаталі хана Хойського міністру закордонних справ Гаджинському: "Ми врегулювали з вірменами всі спірні питання, вони приймуть ультиматум і закінчать війну. Ми поступилися їм Іреваном".
Річ у тім, що 28 травня 1918 року вірмени оголосили про створення незалежної держави, не маючи ані своєї території, ані політичного центру. 29 травня 1918 року щойно проголошена Азербайджанська демократична республіка поступилася вірменам стародавнім азербайджанським містом Іреван із прилеглою до нього територією площею приблизно 9,5 тис. км². Така істина, така історія. Та сама, пам'ятати про яку і закликав президент Азербайджану.
Здавалося б, які тут можуть бути приводи для спекуляцій? На перший погляд, жодних. І, що особливо цікаво, повилазили зі своїми коментарями російські фальсифікатори історії. Одним із таких "експертів" є такий собі Євген Крутиков. Позиціонує себе як політолога. Насправді ж це – банальний адепт "русского мира" і провокатор, що має давню прихильність до сепаратистів різних мастей.
Наприклад, на початку 90-х працював помічником "прем'єр-міністра" і помічником "командувача гвардії Республіки Південна Осетія". Звісно, що такий екземпляр не міг залишитися осторонь й від антиукраїнської політики Росії. Його вирішено було використовувати як активного агітатора проекту "Новоросія", метою якого було відторгнення в України величезної частини територій, що їй належать.
Ця використовувана особа взялася до справи з великим завзяттям. Пам'ятаю, у липні 2015 року Крутиков заявляв, що "Новоросію" ніхто здавати не збирається". Час засвідчив, що цей пан був занадто оптимістичним у своїх оцінках або примітивним у своїх мріях. І цей його ляп укотре довів, що називати Крутикова політологом можуть лише в Росії. За її межами до таких глашатаїв "русского мира" ставляться інакше. Приблизно як до прихильників нацизму – офіційної політичної ідеології в Третьому рейху.
Їхні потуги марні. В Азербайджані ніколи не забудуть про те, що нашими історичними землями є Іреванське ханство, Зангезур, Гейча. Азербайджан поверне собі Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів нашої країни, які окупувала Вірменія, а Україна поверне собі контроль над Донбасом, а пізніше поверне і Крим. Історичну справедливість буде відновлено. Це те, за що мають боротися наші народи.
Джерело: "ГОРДОН"
