В Україні багато і часто говорять про те, що багато європейських політиків здійснює політику "подвійних стандартів", що є загроза повернення російської делегації в ПАРЄ, і це було б неправильно, нечесно і просто огидно з будь-якого погляду. Дійсно, загравання з країною-окупантом, яка ігнорує міжнародне право і не відчуває своєї відповідальності за скоєні злочини, дуже небезпечні і неприпустимі. До того ж Європа чудово пам'ятає, чим це для неї закінчилося наприкінці 30-х років минулого століття.
Але, обурюючись стосовно того, на що може піти чи не піти ПАРЄ щодо Росії, потрібно пам'ятати, що з лав цієї організації так і не вигнали Вірменії. А це ж країна-окупант, яка понад два десятки років як захопила 20% території Азербайджану й ігнорує всі норми та принципи міжнародного права.
Окупантом Вірменію визнавали також і в ПАРЄ. Не раз визнавали. Наприклад, минулого року, коли ухвалили доповідь під назвою "Напади на журналістів і свободу преси в Європі", підготовлену керівником української делегації в ПАРЄ Володимиром Ар'євим. У цій доповіді йшлося про неможливість моніторингу стану ЗМІ на територіях Азербайджану, Грузії та Молдови, які перебувають під контролем сепаратистських сил. Її було ухвалено зі згадкою Нагірного Карабаху як регіону Азербайджану під контролем вірменських сепаратистів.
Але вся проблема в тому, що Вірменія, яку і в ПАРЄ, і в резолюціях Ради безпеки ООН та інших міжнародних організацій називають країною-окупантом, не дістала за свої злочини жодного покарання. Проти неї не було введено санкцій, її не вигнали з ПАРЄ та інших організацій. Навіть більше, у середу в ПАРЄ виступав президент Вірменії Серж Саргсян. Він звично брехав про причини і наслідки вірменсько-азербайджанського нагірнокарабаського конфлікту. Але, на мою думку, основні претензії потрібно висувати не до нього. Від Саргсяна якраз нічого іншого й чекати не варто. Зокрема і тому, що він є аналогом сумнозвісного в Україні лідера "ДНР" Захарченка.
Так, Серж Саргсян – учорашній польовий командир, недавній лідер карабаських сепаратистів, чиє президентство у Вірменії стало можливим тільки завдяки сприянню Росії. І ось те, що в ПАРЄ погодилися надати трибуну людині, причетній до окупації території сусідньої держави і до скоєння низки злочинів проти мирного азербайджанського населення, – факт, що дискредитує ПАРЄ і чудово ілюструє, наскільки далеко може ця організація зайти у своїх заграваннях із країною-окупантом.
Джерело: "ГОРДОН"