-2 Київ
Президентові України
Зеленському Володимиру Олександровичу.
Шановний Володимире Олександровичу!
Проєкти законів України "Про внесення змін до закону України "Про Службу безпеки України" і "Про розвідку", які отримав із вашого офісу, у разі їх ухвалення Верховною Радою України нанесуть суттєву шкоду національній безпеці й обороні України.
Запропоновані в них зміни до законодавства зруйнують уже досягнутий рівень розподілу і відповідальності в різних сферах діяльності спецслужб України: розвідки й контррозвідки.
Як відомо, поєднання цих функцій є ознакою авторитаризму. Їх розподіл є притаманним демократичним і розвинутим країнам світу. Фактично, це буде спроба повернення до моделі діяльності колишнього радянського КДБ. Але без контролю над ним із боку партії та без досконалої системи підбору кадрів до нього.
В умовах нинішнього рівня корумпованості СБУ це є фактично відродженням "монопольного монстра" без дієвого контролю над ним. У тому числі із позбавленням ефективного контролю над ним із боку президента. Призначений на сім років керівник СБУ не буде мати жодного закону, який регламентує глибину й параметри контролю і над ним самим. При тому, що навіть у Російській Федерації функції розвідки й контррозвідки були відокремленими у ФСБ і СВР раніше, ніж в Україні. Цей розподіл існує до цього часу.
Чинні закони, які регламентують діяльність спеціальних служб України, і особливо ті, які розроблялися з 1991-го до 2005 року, віддаляли їх від комуністичної практики монопольного домінування однієї зі спецслужб над іншими. Вони поступово наближали їх до стандартів країн НАТО.
Монополізм СБУ в умовах ліквідації Комітету з питань розвідки при президентові України в 1998 році вже приводив до прослуховування кабінету президента України в 1999–2000 роках. Із його ліквідацією і взяттям СБУ під фактичний контроль воєнної розвідки президент був позбавлений альтернативних, окрім СБУ, каналів його інформування про реальний стан загроз. Фатальні наслідки цих подій Україна відчуває й досі.
Ефективність українських спецслужб наразі стримується не браком нових законів, а відсутністю законодавчо визначеної системи планування, координації та контролю їхньої діяльності з боку президента і Верховної Ради. А також прозорої системи нагляду над ними з боку громадянського суспільства. Як це визначено, наприклад, у законі США National Security Act of 1947 ("Закон про національну безпеку" від 1947 року).
Закон України "Про національну безпеку України", який був прийнятий при президентові Порошенку, має лише спільну назву із американським. Краще було б його просто перекласти на українську мову і взяти за основу. Прийнятий у 2018 році Верховною Радою однойменний закон розмив сфери відповідальності органів державної влади по її забезпеченню. Він навіть звузив складові системи національної безпеки України не в інтересах народу України.
По суті, він є збірником гасел і плутаних дефініцій і не визначив чіткої системи розподілу сфер відповідальності і службових повноважень посадових осіб, параметрів і глибини контролю над їхньою діяльністю, а також процедур планування й координації діяльності різних державних органів у сфері безпеки й оборони. Як це є в американському законі.
Окрім того, вітчизняному законодавству в цій сфері бракує системи захисту у спеціальних службах позапартійних професіоналів від можливого вузькопартійного і кланового впливу, як це зроблено в американському законі Whistleblower Protection Act – 1989. Цей закон зобов’язує позапартійних професіоналів доповідати про можливі порушення з боку їхніх керівників конституції й законів США з політичних чи корупційних мотивів. Без цього ефективна боротьба з корупцією в цих органах є неможливою.
Украй важливим є також окреме питання передачі органів військової контррозвідки до складу Міністерства оборони. Як це є в усіх цивілізованих країнах світу, і в першу чергу НАТО (додаток 1).
Усі ці питання є вкрай важливими й чутливими особливо в умовах непроголошеної війни проти України з боку Російської Федерації.
Тому для оцінки будь-яких змін до чинного законодавства в цій сфері бажано було б створити спеціальну експертну комісію з питань безпеки й оборони при президентові України з досвідчених і фахових професіоналів і не доручати розробку можливих змін до цих законів тим же людям, які займалися цим при президентові Порошенку.
Для прикладу, фаховість розробників проєкту закону "Про Службу безпеки України" характеризується постановкою на перших місцях серед функцій СБУ: "інформаційно-аналітична діяльність і управління (?) ризиками (?) державної безпеки", лише на третьому "контррозвідувальна діяльність" та "розвідувальна діяльність в інтересах (?) контррозвідувальної діяльності".
Для порівняння в законі США National Security Act of 1947 ("Закон про національну безпеку" від 1947 року) визначено:
"(1) Термін "розвідка" включає: зовнішню розвідку і контррозвідку.
(2) Термін "зовнішня розвідка" означає збір інформації, яка має відношення до можливостей, намірів діяльності або іноземних урядів або їх елементів, іноземних організацій або іноземних персон, або міжнародної терористичної діяльності.
(3) Термін "контррозвідка" означає збір інформації та застосування дій для захисту від шпигунства, іншої розвідувальної діяльності, саботажу або вбивств, які здійснюються під егідою іноземних урядів або їхніх елементів, іноземних організацій, або є діяльністю міжнародних терористичних організацій.
На мою думку, до можливого складу такої комісії бажано було б включити і перших двох президентів Кравчука і Кучму, колишніх секретарів РНБО Горбуліна й Марчука, а також перших заступників голови СБУ генерал-лейтенанта Скибінецького й доктора юридичних наук, професора, генерал-лейтенанта Тимошенка.
Джерело: opk.com.ua
