+2 Київ
Поява позавчора інформації про те, що Байден погодився на позачергову розмову з Путіним "на прохання останнього", уже сама собою була поганою ознакою.
Те, що Байден здавав Україну в минулому, здає Україну зараз, здаватиме Україну в майбутньому, ані секретом, ані новиною не є.
Те, що Україну здадуть на переговорах стосовно обговорення "занепокоєнь агресора своєю безпекою" у Женеві 9–10 січня, у Брюсселі 12 січня, у Відні 13 січня, очікували з того самого моменту, коли Байден (який власноруч запропонував Путіну сформулювати такі "заклопотаності" через Бернса 2–3 листопада, а потім і особисто у відеорозмові 7 грудня) погодився на переговори з Путіним щодо надання "твердих правових юридично зобов'язувальних гарантій" цьому агресору, який побажав легітимізувати окупацію захоплених ним раніше територій і претензії на нові землі.
Але поспіх, із яким Путін попросив телефонну розмову напередодні Нового року, а Байден погодився з таким запитом, породив небезпідставні побоювання в тому, що Путін вирішив хай що вирвати особисто в Байдена якісь нові важливі зобов'язання ще до того, як делегації переговорників з обох боків почнуть зустрічатися у європейських столицях.
Погані передчуття, на жаль, не підвели. Байден учергове, точніше, позачергово здав Україну.
Байден укотре відмовився говорити із Зеленським напередодні своєї розмови з Путіним. Замість Байдена із Зеленським 29 грудня говорив держсекретар Блінкен. Про ставлення українського президента до цієї розмови – як за формою, так і по суті – свідчить уже той факт, що інформації про цю розмову досі немає на офіційному сайті ОП.
(Мені підказали, що є твіт Зеленського на цю тему. Його повний текст дуже показовий своїми демонстративними сухістю та відчуженням: "Провів телефонну розмову з Блінкеном. Домовилися продовжити консультації для узгодження позицій та координації дипломатичних зусиль заради досягнення миру. Отримав запевнення в повній протидії російській агресії").
Байден повністю перейшов на бік Путіна з усіх важливих для України питань:
- щодо непризначення посла США в Україні протягом 11 місяців;
- щодо надання "зеленого світла" будівництву та запуску "Північного потоку – 2";
- щодо недопущення членства України в НАТО;
- щодо ненадання Україні Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ);
- щодо припинення постачання озброєння на суму $200 млн одразу ж після розмови Байдена з Путіним 7 грудня;
- щодо невведення санкцій проти Кремля, здатних запобігти його можливому повномасштабному вторгненню в Україну;
- щодо спроб змусити Україну здійснювати так звані Мінські угоди;
- щодо надання політичної автономії ОРДЛО.
Але Путіну цього було мало. Він хотів більшого. І він таки одержав це. 30 грудня він отримав від Байдена ще три суттєві передноворічні подарунки.
По-перше, він отримав саму розмову з Байденом – як пряме спростування регулярних, нескінченних, брехливих клятв самого Байдена в тому, що він нібито "ніколи не обговорюватиме Україну без України". У черговий – шостий – раз протягом цього року Байден обговорював із Путіним Україну без України.
По-друге, як пряма суперечність тому, що американська сторона сама постійно виставляла як попередні умови самого факту переговорів із Кремлем: "Суттєвий прогрес на переговорах можливий тільки в разі здійснення деескалації, а не ескалації" (тобто за умови відведення російських військ від російсько-українського кордону), і за, як і раніше, відсутності такої деескалації переговори з Путіним відбуваються, причому на них досягають суттєвих результатів.
По-третє, під час розмови Путін дістав нову обіцянку від Байдена – не передавати Україні певних видів зброї, які самим фактом своєї наявності на території України могли б великою мірою захистити її від нових путінських атак, – обіцянку, яку Кремль одразу поквапився зробити публічною: "Джозеф Байден підкреслив... що Вашингтон не має намірів розгортати на території України ударні наступальні озброєння".
(У Кремлі задоволені результатами телефонних переговорів російського лідера Володимира Путіна і його американського колеги Джо Байдена, бесіда мала конструктивний і змістовний характер, заявив помічник президента РФ Юрій Ушаков. "Ми, у принципі, задоволені контактом, який відбувся, переговорами, які відбулися сьогодні, бо вони мали відвертий змістовний конкретний характер. І я міг би сказати, що загалом спрямованість її, цієї розмови, була цілком конструктивною", – пояснив Ушаков. Ушаков: "Байден чітко заявив про те, що США не мають наміру розміщувати в Україні ударні наступальні озброєння. Наш президент зауважив, що це один із ключових моментів, які якраз включені в наші документи, які ми передали американцям і за якими хочемо далі вести субстантивні переговори").
Не викликає сумніву те, що за нинішнім здаванням Байденом України (а перед цим – здаванням Байденом Афганістану, Польщі, Британії, Франції, НАТО) буде нове здавання Байденом і України, й інших країн, і самих США, й інших основних позицій вільного світу – і під час майбутніх переговорів із Путіним та крім них.
У таких умовах Україні знадобляться незвичайні кмітливість, послідовність, витримка під час розроблення та здійснення принципово нової стратегії підтримання безпеки, захисту суверенітету та відстоювання вистражданого українським народом курсу на вільний і незалежний розвиток країни.
Джерело: Андрей Илларионов / LiveJournal
