+15 Київ
Чому Джо Байден не телефонує Володимирові Зеленському? Таке враження, що це наша головна стратегічна мета на американському напрямку.
Із січня цього року стали зрозумілими кілька простих речей, які, як на мене, і формують суть того, що відбувається навколо України.
1. Адміністрація Байдена ставиться до України з обережним скепсисом. Вони не поспішають робити якісь конкретні кроки в цьому напрямку, розуміючи, чим це загрожує, якщо вступити не туди.
2. Комунікація між Байденом і Зеленським буде складнішою, ніж із Трампом. Трампу було важливо, щоб іноземні партнери показували йому, як вони можуть браво і круто "порішати" якусь важливу для нього особисто ситуацію. Він не цікавився Україною й нічого про неї не знав. Байден же знає щонайменше особливості політичних процесів в Україні, їхніх гравців, і в цьому плані прикидатися нерозумними й удавати, що в нас усе добре, буде складніше, як і доводити Штатам, що ми – "не верблюд", а ефективна ліберальна демократія із принципами та цінностями.
3. Адміністрація Байдена формуватиме свою політику щодо України через російську стратегію. Від того, у який бік підуть відносини Москви й Вашингтона, багато в чому залежатиме й курс щодо України. Відповідно, якщо хочемо дзвінок від Байдена, починаймо посилено вивчати Росію і працювати над своєю політикою щодо РФ, Донбасу, Криму й пострадянського простору.
4. Умовний "райдер" Україні США, у принципі, уже озвучили (сюди й публікація Atlantic Council, і стаття у WP, і виступ Курта Волкера): покажіть, що ви виконуєте домашнє завдання, а це – судова реформа, боротьба з корупцією, посилення ефективності державного апарату (і проамериканських реформістських структур у ньому), виконання умов МВФ і зменшення впливу національного олігархату, який транснаціональні сили бачать як загрозу і проблему. Час розмов минув, зараз важливі конкретні дії, і тоді будуть пряники й бонуси.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
