-3 Київ
Очевидно, що в Києві є проблема заторів і зумовлена цим негативна екологічна ситуація. Зазначену проблему потрібно розглядати в комплексі, тому що точковий вплив на її вирішення призводить лише до популізму у стилі "а ось ми зробили 10 кілометрів доріг і купили два тролейбуси, що ви від нас хочете?"
Чим зумовлені затори в Києві? Ми увійшли в трійку найгірших міст Європи і двадцятку міст світу за показниками заторів. Адже приблизно 40% усього транспорту у столиці є транзитним. Із цієї кількості 70% – це вантажівки. А фахівці розрахували, що вони є причиною руйнування 90% доріг.
Інфраструктура не витримує, тому що вона не розрахована на таку кількість машин. Наприклад, Південний міст проєктували з розрахунку 20 000 автомобілів щодня. Насправді ця цифра сягає 100–110 тисяч. Узагалі, у нас три з п'яти основних столичних мостів через річку Дніпро мають передаварійний стан.
Центричність нашого міста і відсутність зональності (поділу на бізнес, адміністративні, історично-пішохідні райони) додають проблем. Майже всі основні офісні центри розташовані у центрі, а більшість їхніх співробітників живе у спальних районах. Тому це додає навантаження на всі мости в місті. Уранці всі їдуть на роботу в центр, ввечері вони ж їдуть додому у спальні райони.
Єдиний новий міст за останні 10 років – це скляний міст на Володимирській гірці. Цей туристичний магніт аж ніяк не впливає на вирішення проблем, пов'язаних з якістю і швидкістю руху в місті. Воскресенсько-Подільський міст також залишається під питанням. Адже зараз є конфлікт міської влади з жителями Русанівських садів, яким без оголошення війни вирішили буквально на подвір'ї зробити з'їзд із цього моста.
Важливий складник проблеми заторів – це недостатня кількість парковок у місті. Як ми бачимо, евакуація неправильно припаркованих автомобілів призводить лише до негативу з боку їхніх власників, змушуючи водіїв проходити принизливу процедуру повернення свого авто. Їм потрібно дати альтернативу. Тобто забезпечити достатньою кількістю паркувальних місць. Очевидно, що наявних майданчиків у центрі міста (ЦУМ, "Гулівер" тощо) недостатньо.
Для кожного власника автомобіля поїздка в центр перетворюється на гру в жанрі горор-квест. Адже, крім заторів на більшості вулиць, автомобіль потрібно припаркувати так, щоб він нікому не заважав і його не забрав евакуатор. Звичайно, частина жителів міста має можливість пересуватися громадським транспортом, але у значній кількості районів Києва цього метро немає. Тому жителі змушені пересуватися по місту у власних авто або в таксі.
За останні шість років у столиці не з'явилося жодної нової станції метрополітену. А будівництво станцій на Виноградарі активно почали незадовго перед початком виборчої кампанії на пост мера і до Київради. Сподіваюся, що встигнуть. Але перерахуймо райони, масиви і частини міста, про які взагалі не говорять у контексті будівництва нових станцій або гілок метро. Це – Солом'янка, Борщагівка, Жуляни, Татарка, Воскресенка, Дарницька площа. І звичайно – Троєщина.
У цьому моменті можна говорити про метро на Троєщину, яке обіцяли всі, хто претендував на пост мера, і навіть один шановний пан, який цим мером став. Але реальність така, що ні коштів, ні варіантів пошуку цих коштів у чинної міської влади немає. Тому всі розмови про метро на Троєщину зникли з інформаційного поля. Але проблема залишилася. На Троєщині живе приблизно 300 тис. киян. І вони пересуваються по місту.
До речі, про якість пересування. Ідеальні, навіть допустимо нормальні автомобільні дороги в Києві можна перерахувати на пальцях. Звісно, центр стає охайнішим, а ремонт проспекту Бандери додає оптимізму. Але переважна більшість столичних доріг зараз не у столичному стані. Сльози виступають на очах, коли ти маєш їздити по Оболоні або по Шулявському шляхопроводу (до речі, коли його доведуть до того ідеального стану, який нам рекламували?).
Тож сукупність зазначених проблем породжує найголовнішу проблему – затори – і зумовлену ними негативну екологічну проблему. Тому найшвидшим варіантом вирішення проблеми є короткий план дій, який уже зараз потрібно формувати в завдання і відправляти в роботу.
Перше – це будівництво Київської об'їзної дороги (КОД) у 2020–2025 роках. Це буде повне кільце з одним мостом на півдні Київської області, щоб "зшити" п'ять міжнародних трас, які сходяться в Києві. Так буде вирішено проблеми з транзитним транспортом у Києві і особливо – з вантажівками, які створюють проблеми для столичних доріг (руйнують їх).
Друге – пошук інвесторів для розвитку київського метрополітену (як підземного, так і наземного). Якщо у міста немає грошей, то їх потрібно знайти у міжнародних кредитних організацій або приватних інвесторів.
Третє – пошук інвесторів для будівництва системи паркінгів, як це реалізовано у Брюсселі або Амстердамі.
Кажу про багаторівневі паркінги у центрі міста і ближніх до нього районах. Не обов'язково будувати на місці колишніх індустріальних цехів нові багатоповерхівки. Тому що дуже скоро в них ніхто не захоче жити, адже не зможе зручно до них приїхати. Потрібно будувати паркінги, і місто тут має плідно співпрацювати з інвесторами.
Четверте – розвантаження центру міста, будівництво паркінгів суттєво поліпшать екологічну ситуацію. Адже кількість авто під будинками зменшиться, а відповідно з цим зменшиться кількість вихлопів. Збільшення станцій метрополітену зменшить кількість маршруток, а отже зменшить навантаження на дороги і знову ж – зменшить кількість вихлопів у довкілля.
Потрібно жити комфортно і дихати чистим повітрям.
Джерело: "ГОРДОН"
