-2 Київ
Справа Гримчака: ганьба, боротьба з корупцією і боротьба за піар правоохоронних структур, яка заплутує справу.
Затримання Юрія Гримчака вражає двома сторонами – моральною стороною відомого політика та держслужбовця і професійним рівнем роботи правоохоронних органів.
Спочатку про факти і про мораль, що відомо наразі:
1. Заступник міністра щодо окупованих територій Юрій Гримчак, розуміючи, що йому залишилося працювати на посаді приблизно місяць до зміни уряду, вступає в контакт із приватною особою – главою компанії "Юржитло" Максимом Святненком, щоб використати свій вплив для розв′язання питань цієї людини у... Верховному Суді України. За даними НАБУ, питання розв′язують і Гримчаку передають $50 тис.
2. Затримали Гримчака на розв′язанні другого питання зі Святненком – щодо впливу на рішення Міністерства культури через знайомого заступника генерального прокурора. За даними "Цензор.НЕТ", ідеться про заступницю генерального прокурора Анжелу Стрижевську. Хоча жодних фактів, що вона в чомусь сприяла, у слідства, з огляду на підозру, немає.
3. Гримчак – давній близький друг генерального прокурора Юрія Луценка, відомий політик, який регулярно виступав на телеканалах. Але сам Юрій Луценко відразу ж визнав достовірність обвинувачень СБУ і НАБУ: "Соромно за мого колишнього помічника". Після такого підтвердження справа щодо Гримчака відразу ж стала видаватися беззаперечною.
Розв′язанням питань у своєму власному міністерстві Гримчак, треба віддати належне, не займався. Але в будь-якому разі, такого роду торгівля політичними і службовими контактами та посередницькі послуги для державного службовця – це незаконна діяльність і корупція.
Але. Чи дійде справа Гримчака до вироку? А от це велике питання, оскільки НАБУ, СБУ та управління спеціальних розслідувань ГПУ діяли у страшній паніці.
Парадокси обвинувачення:
Парадокс 1. СБУ і ГПУ заявили про хабар – ст. 368 – і зловживання службовим становищем – ст. 369, однак підозру висунуто за ст. 190 – шахрайство. Абсурд. Адже ст. 190 не належить до підслідності ні НАБУ, ні СБУ, шахраями займаються поліція і Державне бюро розслідувань, і туди треба було відразу передавати справу. Інакше порушується ст. 216 процесуального кодексу.
Парадокс 2. Управління спецрозслідувань займається справами Майдану, і щоб одержати санкцію на проведення проти Гримчака прослуховування і зовнішнього спостереження, Гримчака прокурори зробили фігурантом справи... про замах на вбивство Тетяни Чорновол, відкритої у 2014 році! Насправді, одержавши свідчення протиправних дій Гримчака, прокурори були зобов'язані передати його за підслідністю і відкрити нову справу, закон чітко передбачає, кого і як треба слухати.
Парадокс 3. Потерпілий, який заявив про те, що Гримчак у шахрайський спосіб викрав у нього $50 тис. і вимагав гроші – це Максим Святненко, який уже фігурував як потерпілий у двох антикорупційних справах за двома суддями, які вело НАБУ. Також Святненко офіційно подавався на конкурс у НАБУ. Очевидно, що Святненко – агент НАБУ під прикриттям, який вийшов на Гримчака ініціативно. Але такого роду діяльність називається за нашими законами "провокацією хабаря", що також є порушенням. Особисто я вважаю, що провокація хабаря мала бути в певному форматі узаконеною, але наразі цього немає.
Парадокс 4. Із самого початку розслідування про шахрайство НАБУ, СБУ і УСР ГПУ не мали права продовжувати розслідування. Вони зобов'язані були негайно передати справу у ДБР, це їхня підслідність. Порушення підслідності – це серйозне процесуальне порушення й аргумент для адвокатів.
Парадокс 5. Однак ДБР також не має підстав проводити розслідування, оскільки Гримчак діяв у цій справі не як приватна особа, а як державний діяч і, за даними НАБУ, розв′язав одне з питань Святненка. Тобто це – зловживання службовим становищем, і отже, справа має бути у... Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, яка і мала спочатку одержати справу.
Парадокс 6. За другим епізодом із затриманням на хабарі Гримчака не висунуто підозри жодному чиновникові. Тобто у пресрелізі йдеться, що гроші дають за отримання дозволу від Міністерства культури, але немає підозрюваних чиновників! Тобто заявлено, що корупційна схема є, але виглядає так, що Гримчак не збирався нібито нічого розв′язувати, вирішив обдурити того, хто дав хабар, і нічого не робити, ні з ким не зв'язуватися і не розв′язувати питань. Незрозуміло, що і з ким було вирішено у Верховному Суді.
Як усі ці парадокси пояснити, як була справа? Думаю, НАБУ скерувало агента для контакту з Гримчаком. Було логічно припустити, що Гримчак намагатиметься розв′язувати питання через свого друга Юрія Луценка. НАБУ вирішило зміцнити професійні стосунки з новою командою у СБУ. Тому створено спільну групу і цю взаємодію широко висвітлено.
Для швидкості справи вирішили домовитися з прокурором, який підпише дозвіл на прослуховування та зовнішнє спостереження швидко, без жодних питань і без розголосу, і вписали Гримчака у справу Чорновол. Швидкість потрібна, щоб устигнути заявити про справу до відставки Гримчака, яка відбудеться за два тижні, і тоді вже резонанс буде набагато меншим. Тому не витрачали часу, щоб задокументувати, як і з ким буде розв′язувати питання Гримчак.
Справу наразі терміново передадуть у ДБР. А ДБР передасть справу в САП і зобов'яже почати розслідування за антикорупційною статтею. Справа Гримчака насправді є барометром, як правоохоронні органи збираються боротися з корупцією за президента Зеленського.
Я думаю, що ця справа – гарна профілактика того, що брати хабарі чиновникам не можна, що будуть карати, провокувати тощо. Але якщо боротьбу з корупцією вестимуть за допомогою суперечливих пресрелізів, чиновники не будуть діставати вироків, якщо справи будуть потім розвалюватися, незважаючи на прослуховування, це призведе до втрати довіри до держави так само, як колись за Порошенка відкривали гучні політичні справи, робили заяви, а на виході справи розвалювалися з формальних причин.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
