-1 Київ
Головні питання щодо вторгнення РФ в Україну.
1. Чи готує Росія вторгнення в Україну?
Так, Росія готується до такого сценарію.
2. Чи відбудеться вторгнення найближчим часом?
Ні, найближчим часом нового вторгнення не відбудеться, Росія не готова до масштабних наступальних операцій. Кремль уже контролює Донбас та Крим і має намір утримувати вже захоплене. Наземні сили РФ не мають великої переваги над ЗСУ, і для створення ударних угруповань противника потрібно перекидання військ. Також робота місії ОБСЄ на Донбасі стане для Путіна великою проблемою – адже Росія дістане політичні звинувачення в агресії, і за цим, напевно, піде новий виток міжнародної ізоляції. Путін не насмілиться атакувати, якщо не буде підготовлено сприятливу політичну ситуацію, адже в Росії немає сил, щоб протистояти демократичному світові.
3. Чи можливе загострення на фронті?
Так, у вигляді посилення обстрілів на окремих ділянках фронту, локальних атак на тактичному рівні. Це відбувається постійно від початку 2015 року та ніколи не припинялося. Росія проводить обстріли, щоб показати, що керівництво України не контролює ситуації на своїй землі, щоб захопити ініціативу на окремих ділянках фронту.
4. Чи може Росія раптово перейти в наступ?
Ні, розвідки України й НАТО цілком надійно контролюють засобами космічного й радіоелектронного контролю все пересування противника поблизу наших кордонів. Наступальні дії за межами лінії фронту на Донбасі й у Криму можливі тільки під час зосередження значних угруповань, приховати такі переміщення противник не міг ні 2014-го, ні тим паче зараз. Раптовості бути не може.
5. Що відбувається біля наших кордонів?
Росія перекидає 56-ту десантно-штурмову бригаду в Крим, до Феодосії. Її додадуть до складу 7-ї десантно-штурмової дивізії. 56-ту бригаду перекидають із далекого Камишина, це одне з найкращих з'єднань ЗС РФ, яке вже брало участь у війні 2014 року, укомплектоване сучасною бойовою технікою, низка його батальйонів має статус "ударних" (новий критерій боєготовності, введений після боїв 2014 року).
Також Південний військовий округ почав перевірку боєготовності в місцях дислокації своїх з'єднань – проте перекидання додаткових сил до наших кордонів не зафіксували, усі російські операції перебувають під постійним контролем.
6. Коли Росія може атакувати?
Найзручнішим часом для нападу можуть бути маневри "Захід 2021", які очікують улітку. Мобілізаційні заходи вимагають прикриття у вигляді маневрів.
7. Чи готується Україна до наступу на Донбасі?
Ні. Пересування українських військ здійснюються в межах планової ротації. Підготовку до будь-яких активних дій наші Збройні сили не ведуть.
8. Чи допоможуть нам союзники по НАТО?
Так. На всіх рівнях наші союзники, і передусім США, підкреслюють свою підтримку. Без сумнівів, у разі конфлікту взаємодію з НАТО та військову допомогу буде збільшено, вони вийдуть на новий рівень. Воювати на землі треба буде нашим військам. Однак передавання розвідувальної інформації в режимі реального часу, постачання озброєнь і організація безпольотної зони в повітрі над районом бойових дій – усе це Україна зможе запросити і, з високою ймовірністю, дістане.
Ключовий фактор для нас – повітря. Російська авіація не має жодних шансів у зіткненні з авіацією НАТО, і Путін боїться створювати приводи для втручання Заходу. Саме тому Росія не наважилася застосувати авіацію 2014-го. Підтримка НАТО дасть змогу Україні реалізувати найкращі якості наших Сухопутних сил. Застосування артилерії за умови захисту з повітря обмежить активні дії наземних сил противника. Протягом останніх років ЗСУ отримали на озброєння тисячі керованих ракет типу "Стугна" і "Корсар". А якщо США забезпечать масове постачання Javelin зі своїх баз, будь-який російський наступ буде паралізовано – більшість російських танків не обладнано комплексами активного захисту, вони є беззахисними для ураження у верхню проєкцію.
9. Чи готова Україна до великої війни?
Так, до війни готове українське суспільство, тому підстав для паніки немає, ми чинитимемо серйозний опір, вторгнення консолідує більшість українців.
Ні, до війни не готова держава. Жодних структурних військових реформ у нашій армії не відбувається, боєздатність армії заснована виключно на мотивації й професіоналізмі окремих військовослужбовців, окремих підрозділів і частин, де є адекватний командний склад. Воїни битимуться. На жаль, президент про армію згадує тільки під час чергової фотосесії, конфлікт між міністром оборони Тараном і головкомом ЗСУ Хомчаком, як і раніше, має непримиренний характер, систему управління розбалансовано. У разі загострення ситуації опір будуватиметься на ініціативі знизу, очікувати якихось осмислених дій від військово-політичного керівництва поки не варто.
10. Що робити просто зараз?
Верховний головнокомандувач зобов'язаний негайно оголосити командно-штабні ігри та перевірку боєготовності. Перевірити систему управління, організацію, хоча б як це зробили 2018-го. Перевірити, які запаси озброєння створено для оснащення чинних бойових частин, резервістів. Люди не можуть воювати голими руками, війна в Карабаху засвідчує, що кількість неорганізованих і неозброєних людей нічого не вирішує, тільки ускладнює логістику, управління і збільшує втрати.
Треба зробити нарешті об'єктивні реалістичні висновки, що в нас є і чого в нас немає для реальної війни. Такого аналізу в нас немає, оборонного планування фактично немає.
Держоборонзамовлення 2021 року необхідно терміново передати на затвердження з урахуванням реальних потреб військ, а не корупційних інтересів.
Верховний головнокомандувач зобов'язаний у межах РНБО щотижня проводити засідання за участю депутатів парламентського комітету з оборони і перевіряти хід реалізації рішень у сфері оборони й безпеки, чого він не практикує. Це не забезпечує ні координації, ні ухвалення давно назрілих рішень в умовах загострення ситуації. Не можна сподіватися на НАТО, влада сама має щось робити. Має бути забезпечено демократичний парламентський контроль над діями й бездіяльністю влади.
Джерело: Юрій Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
