Президенту час чесно сказати: його офіс – це центр управління країною чи просто диспетчерський пункт із петляння серед олігархів?

Конституційна криза, урядова, парламентська... чи офісна?

Офіс президента планував у вівторок винести в зал питання про звільнення міністра охорони здоров'я Максима Степанова та міністра інфраструктури Владислава Криклія. Однак голосів для звільнення у президентській фракції не вистачило. Незабаром буде нова спроба. Також під загрозою звільнення в.о. міністра енергетики Ольга Буславець. Джерела в ОП кажуть, що й сам прем'єр Денис Шмигаль уже втратив довіру президента, але і його від відставки рятує тільки одне – президент не розуміє, хто може стати новим прем'єром і хто зможе зібрати голоси в парламенті.

"Слуга народу" розбилася на друзки, підконтрольні різним групам впливу. Конституційна криза продемонструвала, що навіть звернення президента і зрив програми МВФ уже не є стимулом для фракції підтримувати президентські законопроєкти.

Тепер треба збирати ситуативну коаліцію з будь-якого приводу – щодо голосування у другому читанні за бюджет; щодо голосування за маяки меморандуму МВФ; щодо відновлення антикорупційних інституцій; щодо голосування за відставки міністрів і щодо голосуванню за призначення міністрів. Президент уже не вільний у своїх діях. Хіба це не привід серйозно задуматися – влада в безладді, треба щось змінювати?

ОП Єрмака так і не став точкою збирання для держави. Будь-які тактичні рішення легковагі, тому що ніхто не є відповідальним за владу загалом. Час президенту чесно сказати самому собі: є його офіс центром управління країною чи це просто диспетчерський пункт із петляння серед олігархів? Які фахові критерії добору міністрів, що вони будують, за що відповідають? Реформи влади треба починати із самого себе.

Джерело: Юрий Бутусов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора