Знаєте, але ж "ЛДНР" – це просто проекція того, як Москва бачить Україну.
Що таке для України терористичні анклави? Це окуповані квазіреспубліки, які створив зовнішній гравець. Які було створено в момент слабкості держави. Єдине їхнє завдання – бути джерелом дестабілізації та плацдармом для ймовірного наступу.
Але ж і Україна з погляду російського шовініста – це штучний проект, який створив Захід у момент слабкості Росії. Для того щоб послаблювати будь-яке відродження імперії і "русского мира".
Чи мають з погляду Києва "ЛДНР" шанс на життя? Звісно, ні – адже вони нежиттєздатні без вливань із Москви. Щойно Кремль відімкне систему життєзабезпечення – вони помруть. Або попросяться назад до складу України.
Але ж московські "геополітики" готові все це сказати на адресу Києва. Що Україна живе лише на західні кредити. Що припинення фінансування буде означати крах сусідньої держави. Яка потім, на їхню думку, впаде в турботливо підставлені долоньки Кремля.
Як наша країна бачить жителів окупованих територій? Як заручників окупації, серед яких знайшлися і колабораціоністи. Перших треба звільнити. Других – знешкодити.
І точно так само міркує Москва. В уявленні якої українці-малороси стогнуть під ярмом "бандерівців", які захопили владу. Перших треба повернути в лоно "русского мира". Других – звести нанівець.
Україна точно знає, що їй протистоїть не Донецьк, не Луганськ, а Росія. А Росія переконана, що воює не з Україною, а із Заходом.
Усі ці квазіреспубліки – не більше ніж сповідь. Сповідь у тому, як саме в Росії бачать українську незалежність і Українську державу. "Перестаньте підтримувати бунтівників і поверніть території законному власникові", – навіть цю вимогу Києва до Москви віддзеркалює сьогодні Кремль у своїх переговорах із Брюсселем і Вашингтоном.
У психології це називається проекція. Москва просто приписала Україні ту логіку існування, яку вона потім вдихнула в окуповані українські території.
Психологи кажуть, що механізм проекції дає людині змогу вважати власні неприйнятні почуття, бажання і мотиви – чужими. І, як наслідок, дає можливість їй не відчувати за них відповідальності. Часто зустрічається під час істеричного і параноїдного розладів.
Утім, хто сказав, що на те й інше не можуть хворіти цілі держави?
Джерело: "Українська правда"