Щодо 30 тис. грн для військових. Треба просто зважити, що для нас важливіше: зобов'язання перед МВФ не друкувати гроші чи перемога у війні?

Щодо 30 тис. грн заробітної плати військовим.

Деякі панове в нас уже добалакалися до того, що це... популізм у стилі [лідерки української партії "Батьківщина" Юлії] Тимошенко.

Ну, це вже край, куди заведе далі цей синдром Мюнхгаузена за довіреністю?

Нагадаю, це така психічна хвороба, коли батьки роблять шкоду своїм дітям, щоб потім їх лікувати й отримувати похвалу.

У нас сформувалася така саме група реформаторів із синдромом Мюнхгаузена: вони постійно "реформують" країну, тобто роблять їй боляче, щоб їх десь похвалили й заплатили грант.

У своєму нігілізмі вони доходять уже не тільки до заперечення "совка", "популізму", "соціалізму", а взагалі – до відмови від будь-яких речей позитивної дії.

У їхньому уявленні реформи – це як зробити гірше для більшості людей і пояснити їм, що від цього цим бідолахам буде добре.

Цей публічний мазохізм стає вже частиною нашого ментального коду.

Справжні реформи – це поступове створення нового суспільного блага, а не постійне погіршення стану речей.

Що стосується 150 млрд грн на доплату військовим.

Держава, яка має монетарний суверенітет, просто не має права казати, що у неї немає коштів.

Тут треба просто зважити, що для нас важливіше: зобов'язання перед МВФ не друкувати гроші чи перемога у війні?

Не заплатити військовим і отримати інфляцію у 20%, як хтось запланував, чи заплатити й отримати інфляцію аж... 23%.

Тож, дійсно, не треба казати, що у держави немає грошей.

На виплату 25% за депозитними сертифікатами на користь комерційних банків НБУ витрачає на рік 115 млрд грн.

Так, це не кошти державного бюджету, але це умовно квазідержавні гроші.

Їх сплату нам пояснюють необхідністю зберігати стабільність банківської системи.

Але сплата зарплати військовим – це забезпечення не просто стабільності, а виживання нації.

Якщо не будемо годувати свою армію, то депозитні сертифікати тут буде випускати інший центральний банк.

Хоча не здивуюся, що деякі іноземні банки в Україні будуть купувати і їх. Аби гроші.

До речі, зі своїх надприбутків у 25% за депосертифікатами наші банки заплатили за зарплатними картками військових аж... 0%.

Якщо чиновники витрачають на банки 115 млрд грн, вони не можуть казати, що немає 150 млрд грн на зарплати військовим.

До речі, я попереджав НБУ – не пишіть у меморандум із МВФ зобов'язання не друкувати гроші. Війна ще не закінчилася.

Але реформаторський свербіж переміг...

Джерело: Алексей Кущ / Facebook