+15 Київ
Щодо загибелі воїнів 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Це трагедія і невимовний біль. Але до завершення перевірок і слідства краще утриматися від версій щодо причин трагедії.
Нагородження й заохочення бійців за їхню незламність і подвиги відбуваються постійно. Це частина військової культури. Дуже важлива частина. І це не лише те, що видно на фото. Якщо дозволяють умови – це робиться урочисто. Сама неодноразово мала честь нагороджувати міністерськими й державними нагородами наших воїнів на передовій – це дуже хвилююча для всіх мить.
Звісно, це відбувається у присутності побратимів, а не наодинці – це теж важливо. І, звісно, є норми й заходи безпеки, яких дотримуються. Якраз у військовому професійному середовищі із цим усе ок. Але бувають різні прикрі обставини й людський фактор – треба фахово розібратися, що сталося.
У нас війна, і ворог підступний. Через те, що повномасштабна війна триває вже більше року, у багатьох стирається почуття небезпеки. Це явище давно описано наукою й підтверджено практикою. Людині складно постійно знаходитися у стані підвищеної уваги й концентрації на ризику загинути.
Це не виправдовує, а пояснює певні особливості сприйняття небезпеки. Такий стан, наприклад, може призводити до ненавмисного витоку інформації. Хоча, щоб цього не сталося, вживається купа запобіжників, але все одно – людський фактор, на жаль.
По-друге, і це дуже неприємна річ, але в нас досі є і в цивільному, і у військовому середовищі люди, які співпрацюють із ворогом. І розслідування інших точних влучань декілька разів показувало саме на цю обставину.
Джерело: Ганна Маляр / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
