+12 Київ
Нульові тарифи США для РФ на тлі підвищених ставок для України й екзотичних островів із пінгвінами здивували багатьох. Але не виключено, що тарифи – це переговорна позиція американців щодо війни в Україні. Як бачимо, адміністрація Трампа активно використовує економічні інструменти як основний важіль тиску і на союзників, і на опонентів. Це стосується і Росії в переговорному процесі щодо війни: більшість американських застережень Путіну зводяться до загроз санкцій, тарифів і мит, які здатні зруйнувати російську економіку.
Якби Путіна дійсно турбували гроші, то перспектива зберегти нульові тарифи в торгівлі зі США дійсно могла б стати аргументом, але роки війни дали нам достатньо підтверджень, що Путіна економіка не цікавить. Цікавить лише політика. Тобто знищення України – як перший акт у довгостроковому сценарії підпорядкування Європи та перерозподілу сфер впливу у світі. Для цього Кремль готовий платити будь-яку ціну: людськими життями, ресурсами, втратою майбутнього країни тощо. По-справжньому його турбує лише політичний результат.
Для розуміння: мита стосовно Росії не вводили зовсім. Міністр фінансів США каже, що це зумовлено незначними обсягами торгівлі між країнами. Російський експорт до США минулого року становив $3,5 млрд. Це в чотири рази більше за український. У нас – $874 млн. Тож якщо незначний російський імпорт спричинює нульові тарифи для РФ, то як тоді пояснити тарифи в 10% на ще менший імпорт України?
Хай там як, прямого впливу нова тарифна політика США на Україну не матиме, але опосередкований вплив – дуже ймовірний.
По-перше, якщо тарифна війна набере обертів, це може запустити світову економічну кризу. Як наслідок, у наших союзників буде менше ресурсів для підтримки України.
З іншого боку, можлива й умовно гарна новина: серйозна криза майже гарантовано спричинить обвал цін на нафту. Буквально за кілька годин після проголошення тарифів ціни на нафту впали на 7% і продовжують падати. Якщо ціна впаде до $30–40 за барель, у Росії закінчаться кошти й вона просто не зможе фінансувати війну. За підрахунками економістів, саме в цьому діапазоні лежить економічна межа для здатності Кремля продовжувати бойові дії. Це не швидкий сценарій, але, за багатьма оцінками, чи не єдиний реально дієвий економічний важіль, який може вплинути на здатність Росії оплачувати війну.
Днями у США зареєстрували двопартійний законопроєкт про мита в 500% на імпорт із країн, які купують російські нафту і газ. Насамперед ідеться про Індію та Китай. Якщо закон ухвалять, ці країни матимуть додаткові стимули тиснути на Путіна, щоб той якнайшвидше завершив війну, а якщо це не спрацює, то самі американські мита можуть зрости ще більше.
Інакше кажучи, тарифна війна – це водночас і ризик, і можливість для України. Саме в такій ситуації цінність наших відносин із союзниками лише зростає. Їхня підтримка допомагає нам тримати фронт і, зрештою, наближати перемогу.
Джерело: Микола Княжицький / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
