Індекс відчаю Володимира Зеленського.
Останнім часом часто запитують, як я ставлюся до Володимира Зеленського. Мовляв, один із ваших колег активно за нього "топить", і, напевно, ви з ним про щось домовляєтеся. Ні. Не домовляюся.
По-людськи мені дуже симпатичні прихильники Володимира Зеленського. Вони хочуть змін, їм багато набридло, і їм теж хочеться бачити в політиці нові обличчя. Тому навіть якщо ви його, ніхто вас банити тут не буде.
Команда "слуги народу" робить дуже яскравий, технологічний, розважальний проект. Але рейтинги самого Володимира свідчать зовсім не про те, що він гарний політик чи людина, здатна керувати країною. Так, він став частиною політичної реальності, але його популярність – це не успіх політика, а радше індикатор відчаю тих, хто не може знайти свого кандидата у виборчому бюлетені.
І ще. Попри всю повагу до кандидата та його прихильників, вірити в його незалежність від Ігоря Коломойського – це все одно що вірити у сліпий траст Петра Порошенка, фандрайзинг Юлії Тимошенко або – щоб зовсім було зрозуміло – незалежність Олега Ляшка від Ріната Ахметова. Тобто загалом, звичайно, можна так вважати, але для цього треба або прикинутися шлангом, або спеціально забути таблицю множення.
P.S. А взагалі, усе це ще раз доводить необхідність об'єднання адекватних людей. Якщо не буде єдиного кандидата зараз, нам потрібно брати ініціативу у свої руки. Тому що шанс, втрачений на президентських виборах, призведе до нерозуміння, апатії та остаточного програшу на виборах у парламент.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора