Потенціал санкційного тиску США на РФ використаний далеко не на повну потужність. Але Конгрес нічого не може зробити виконавчій владі за це

Санкції, які були прийняті на рівні законів, це радше рекомендації для виконавчої влади США, а не наказ на 100% їх виконувати до останньої букви. Це гарно показує ситуація з актом протидії супротивникам США через санкції (CAATSA) 2017 року. Потенціал санкційного тиску по цьому закону далеко не використаний на повну потужність. Те ж саме стосується затягування до останнього часу по реалізації закону 1991 року після атаки на Скрипалів. І законодавці нічого не можуть зробити виконавчій владі за це – той же сенатор-демократ Бен Кардін це визнавав.

Причина в тому, що виконавча гілка влади в США доволі таки автономна чим в інших країнах. Конгрес може реально впливати на роботу виконавчої гілки влади через бюджет, схвалення міністрів і урядовців, і до певної міри через закони. Але змусити запроваджувати санкції, які прийняті на рівні законів, автоматично точно не може.

Зі свого боку, виконавча гілка влади США в особі мінфіну і OFAC як його підрозділу і на сьогодні має всі можливості запроваджувати практично будь-які обмеження щодо юридичних і фізичних осіб, якщо буде потреба. І у квітні 2018 року вони показали свої можливості щодо бізнесменів РФ гарно. Інша справа, що адміністрація Дональда Трампа не поспішає розчехляти відповідний інструмент у наявності, для використання якого не треба жодних нових законів Конгресу. А самі конгресмени своїми діями вплинути на відповідний інструмент не сильно можуть через президентську форму правління.