-3 Київ
Чому виключення Антона Полякова із фракції "Слуга народу" виглядає як помилка.
На виборах до ВР партія "Слуга народу" отримала блискучий результат. Та голосували не за ідеологію – модне слово "лібертаріанство" не пояснять не лише більшість громадян, а, підозрюю, і більшість депутатів.
Голосували не за відомих персон, які життям довели свої моральні та ділові якості, бо більшість прізвищ ще пів року перед виборами були невідомі загалу.
Голосували за інших!
Тобто це було яскраво виражене протестне голосування. Голосували проти брехні, проти корупції, проти мародерства і проти казнокрадства. "Слузі народу" вдалося переконати суспільство перед виборами, що вони інші.
Поляков розвернув кампанію критики колег із ВР та виконавчої влади (зокрема генпрокурора) за буцімто (з точки зору Полякова) корупційні та брехливі дії. Мені невідомий ступінь обґрунтування його звинувачень. Та брехня й корупція влади – це те, що спонукало громадян голосувати за "Слугу народу".
Що слід було зробити по звинуваченнях Полякова? Слід було провести службове розслідування. Бажано – відкрите, із залученням громадськості й медіа. По наслідках, відповідно: або розпочати офіційні антикорупційні дії з боку держави, або довести, що звинувачення Полякова безпідставні і ґрунтуються на його персональних мотивах.
Натомість був узятий курс на "зміцнення фракції", "зміцнення влади".
Але це ж Україна. Якби українське суспільство цікавило лише "зміцнення влади", то при владі досі були б Янукович чи Порошенко. Не для "зміцнення влади" обирали українці владу нову.
Тому повторення помилок минулої влади стрімко може уподібнити "нову владу" до старої. І наче "зміцнення" буде, і контроль, і всі гілки влади в руках... А довіра?
Слід боротися за довіру. Щоб справді бути іншими.
Джерело: Олександр Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
