-11 Київ
Я пов'язую цю зиму із трьома речами: холодом, темрявою і вдячністю. Я не згадую російські ракети й дрони, бо вони б'ють по житлових будинках, школах, лікарнях і енергетичній інфраструктурі цілий рік. Саме тому ми в Києві сидимо за -17 °С без опалення, електрики, води й зв'язку. Та ж сама ситуація і в інших містах України. Такі дії проти цивільного населення заборонені навіть під час війни, саме тому Міжнародний кримінальний суд відкрив справу щодо злочинів проти людяності. Але цей допис – про вдячність.
Я бачу й читаю всі повідомлення від друзів, знайомих і просто небайдужих людей за кордоном. Перепрошую, що відповідаю лише одним-двома словами або просто ставлю емодзі. Холод – річ цікава. Тіло вимикає більшість функцій і переходить у режим виживання. Я завжди мерзну взимку, а тим більше за таких обставин. Але ваші слова й підтримка мене зігрівають. Ви питаєте, як ми? Ось кілька замальовок.
- Майже щоночі я чую вибухи від російських ракет і дронів у Києві. Хоча росіяни практикують подвійні удари, рятувальники й електрики миттєво з'являються на місцях ураження цивільної інфраструктури. Удень і вночі, у лютий мороз вони відновлюють зруйноване. Російські ракети і дрони прилетять знову, і їм доведеться робити це знову. Роботи так багато, що вона починає нагадувати сізіфову працю. Але якщо щось і має сенс, то саме ці вперті зусилля.
- Критичні обставини перевіряють справжність людей. Українці проходять ці випробування з гідністю. Нещодавно літня жінка написала у Facebook, що замерзає, і моя подруга, яка зовсім її не знала, одразу пішла допомагати. У під'їзді вона зустріла ще кількох людей, які також не знали цю жінку, але принесли їй необхідні речі. Можливо, ми втомлене, але морально здорове суспільство. Бо люди підтримують тих, кому важко, і допомагають одне одному.
- Магазини, ресторани й адміністративні установи відчинили двері для безпритульних котів і собак. Ніч у такий мороз для них – смерть. Люди беруть тварин, щоб вони могли зігрітися. Годують птахів. Волонтерські групи в різних містах реагують на звернення, забирають обморожених тварин, лікують їх і знаходять їм домівки. Люди намагаються врятувати себе і водночас рятують інші життя, які не можуть упоратися із цим викликом самі. І в цьому багато людяності.
- Сусіди влаштовують зимові пікніки у дворі, бізнеси надають генератори для лікарень, люди підсвічують під'їзди гірляндами, хтось установлює мобільні сауни, щоб зігріти тих, хто замерз, інші роблять для дітей яскраві крижані будиночки. Я зовсім не романтизую – це справді важке випробування. Росіяни вирішили заморозити нас до смерті, щоб зламати, але це наше єдине життя, і ми відмовилися бути зламаними. Якщо наші захисники у крижаних окопах можуть стримувати російський наступ, то й ми можемо. А за шість тижнів буде весна.
І я знаю це напевно. Багато людей за кордоном нині мають тепло, світло, воду і зв'язок. Але їм усе одно холодно. Бо світ, у якому панує право сильного й цинічний прибуток, де не мають значення моральні принципи, є крихким і холодним для людей. Тож якщо вам зараз холодно всередині, сподіваюся, ці історії з Києва під час зимового блекауту вас зігріють.
Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
