ГОРДОН
 
 
Юлія П'ятецька

Заступник головного редактора тижневика "Бульвар Гордона", журналістка.

Розкажіть про свої неврози в будинку з гарячою водою та інтернетом лікарям, які загинаються на передовій, витягуючи COVID-хворих із того світу

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Прочитала статтю про карантинні неврози, з якими доведеться зіткнутися людству, унаслідок чого світ уже не буде таким, як раніше. Коли метро під час Євромайдану зупиняли й убиті по всій Інститутській лежали, то світ був таким, як раніше, а зараз, після карантину, не буде. Після Другої світової таким був, а після карантину – ні. Після ядерних бомбардувань – нормальок, а після карантину – неврози. І наслідки карантинні будуть жахливими, руйнівними, непереборними, неймовірними, і ніхто поки не знає, як рятувати бранців, які пережили жах ув'язнення у своїй квартирі, це виклики нової ери, це тільки початок.

Про те, як рятувати бранців із прищами на дупі через постійне сидіння перед монітором, світ знає? Що там думають економісти, аналітики та академіки всіх академій? Лікарям розкажіть, які зараз загинаються на передовій, витягуючи COVID-хворих із того світу, про свої неврози в будинку з гарячою водою та інтернетом. Бідолахи й сердеги.

У Ємені третій рік голодомор, Африку досі криє Еболою, світ бомбить від воєн, діти сидять під обстрілами, шостий рік, я нагадую, війна в Україні, тисячі загиблих, понад мільйон біженців, які втратили близьких, кров, сенс життя, люди сидять у підвалах "ЛДНР", пів Землі не знає, який вигляд має унітаз, а в цих – неврози ув'язнення й виклики нової ери. Один блаженніший уже набздів про виклики, зараз просить грошей на лікування. І поки якого-небудь економіста COVID-19 не схопить, теж сидітиме і строчитиме про колапси. А коли схопить – то мріятиме, щоб місця в лікарні вистачило.

Ніколи не думала, що у світі стільки недорозвинених дорослих, от просто таких недорозвинених, для яких свобода – це піти в ресторан і з'їздити в Єгипет. Свобода – це шашлики на річечці з карасиком, а не відповідальність, і не тільки за своє життя. Що стільки дорослих не розуміє, чим епідемія відрізняється від статистики різних захворювань на рік. Що ДТП не передається повітряно-крапельним шляхом і травмований у ДТП не заражає всієї лікарні, через що доводиться відкривати польові госпіталі в парках й переобладнувати під морг льодовий палац європейської столиці. Що можна, сидячи перед монітором, із легкістю зважувати чужі життя й писати – "померло всього стільки-то". Не всього – в сенсі підсумок, а всього – у значенні "лише". Себе зваж. І прикинь – багато це чи мало. Коли всі живі, а ти невдало з'їздив на шашлики.

Але для недорозвинених дорослих смерть – це те, що буває з іншими. Соціальний експеримент, виявляється, над нами проводять світові залаштунки. І борці за свободу вже просто не витримують. Аж сорочка під пахвами розривається. Я ще розумію, якби якісь революціонери билися головою об стінку, не маючи можливості кинути бомбу в царя. Так ні. У завсідників ресторанів, шопоголіків і туристів "олінклюзив" – неврози ув'язнення. Віра Фігнер 22 роки в одиночці Шліссельбурзької фортеці просиділа – і жодних неврозів. 89 років прожила. А цих уже треба бігти рятувати і долучати фахівців за викликами.

Тексти лікарів без сліз читати неможливо, кількість уражених і померлих медиків зростає, пенсіонерів і студентів смикнули працювати цілодобово в лікарнях, а тут чоловіче мурло з харею, яка в аватарку не влазить, розповідає про соціальний експеримент. Засрали всю стрічку своїми прогнозами. У багатьох уже гроші закінчилися. За місяць. Подушка безпеки здулася. Трудяги. Лікарям, повторюю, розкажіть про свої гроші. Жоден лікар із передової за весь час пандемії не виступив із заявою, що карантин не потрібен. Жоден. Просять посидіти вдома. Але ні. Пасьянс "Косинку" розклали й виклики нової ери прикидують. Підраховують, кому це вигідно, поки не почнуть кашляти.

Вийшла на п'ять хвилин із собакою, один малу нужду під деревом справляє, інший – сякається за допомогою пальців, соплі на всі боки летять. Жертви ув'язнення. Жодним коронавірусом не перебити чоловічого поголів'я, яке шмарклі сякає пальцями. У мене з дитинства невроз від вашого сякання пальцями. Скільки вам серветок ще вигадати, щоб ви вже навчилися виклики нової ери приймати? Із вами була ведуча рубрики "Отечество славлю, которое есть, но трижды, которое будет". І не швендяйте в коменти зі своїми косинками колапсу. Довічний бан одразу.

Джерело: Юлия Пятецкая / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає виключно точку зору автора. Редакція не несе жодної відповідальності за зміст та достовірність матеріалів у цьому розділі.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

Свіжі блоги