Я б усе-таки садив за заперечення громадянської війни в Україні 1918–1921 років

Подивився "Російських євреїв" Парфьонова.

Про євреїв нічого нового не дізнався, але звернув увагу, як у нього подана тема революції 1917 року і громадянської війни. Учергове відчув, наскільки ця тема табуйована в новій українській міфологізованій історії.

Я б усе-таки садив за заперечення громадянської війни в Україні 1918–1921 років. Зараз політика партії така, що не було ніякої громадянської війни, а були невдалі "визвольні змагання", а потім москалі із ж/д-комуною окупували УНР.

Тобто українці ніколи не робили вибору на користь прогресу, соціальної справедливості, знищення експлуатації, модернізації суспільства, освіти (саме ці гасла присвоїли більшовики). І не було ні коренізації, ні "відродження", згодом розстріляного, ні революційного авангарду, ні створення міської культури – то все теж окупанти. Індустріалізація і наука – це "чужинці".

Українці не зробили свого внеску ні в побудову сталінської диктатури, ні в перемогу СРСР над Гітлером. Вони були лише жертвами. Сталінські маршали-українці – то "запроданці". А український "омріяний ідеал" – консервативна націократична диктатура, церква, вишиванка і садок вишневий.

Підміна поняття "громадянська війна" "окупацією", точніше, перенесення галичанського сприйняття "совєтів" на всю Україну, насправді виносить модернізаційні інтенції за межі національної ідеї.

Це не означає, що не було жахів сталінізму, Голодомору і ГУЛАГ. І до того ж це не означає, що червоної інтервенції не було. Вона була, і в підсумку її вплив виявився визначальним. Але і громадянська війна була. Усіх проти всіх.

От прочитав у Олександра Северина:

"За домовленістю галицького диктатора Петрушевича та наддніпрянського головного отамана Петлюри про перехід Української галицької армії на Наддніпрянщину першою перейшла Збруч 8 липня 1919 року 5-та Сокальська бригада УГА в районі Чорний Острів – Війтівці, унеможлививши більшовицький наступ на шматок території під Кам'янцем, де перебували армія і уряд УНР.

Проте місцеве населення поставилося до галичан украй вороже і не лише всіляко допомагало "червоним" інформацією і боєприпасами, але й саме виступило зі зброєю. Бригаду було розбито, і вона відступила за Збруч.

За кілька днів Збруч перейшла вся УГА, і почався переможний (до зустрічі з денікінцями) спільний наступ українських військ, але це перше гнітюче враження від "зустрічі" галицької бригади з місцевим населенням за Збручем значною мірою спричинилося до демотивації УГА та її подальших блукань поміж трьох сил – УНР, денікінцями і "червоними".

І це лише маленький фрагмент того калейдоскопа. А було ще протистояння УНР – Скоропадський, а були ще батько Махно і отамани, а були українська Червона армія і Муравйовський корпус...

До речі, чесно осмислити природу тієї громадянської війни необхідно, щоб уникнути її повторення в найближчому майбутньому.

Джерело: Олександр Ройтбурд / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора