-2 Київ
Судячи із запитань колег, багато хто розцінює пропозицію [заступника глави Адміністрації президента РФ] Дмитра Козака, висловлену ним у листі "Нормандській четвірці" (Н-4), про заборону ЗСУ відкривати вогонь у відповідь без дозволу Києва, як щось нове. Насправді, таку позицію вже закріплено в липневих Заходах щодо посилення режиму припинення вогню.
"Вогонь у відповідь в разі наступальних дій "припустимий тільки в тому випадку, якщо його відкривають за наказом відповідного керівництва Збройних сил України і керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати вищезгаданий координаційний механізм", – цитувала тоді у своїй заяві спецпредставниця голови ОБСЄ в Україні пані [Гайді] Ґрау. Інша річ, що на сьогодні сторони по-різному розуміють "координаційний механізм". Тому він і не спрацьовує. Тож сутність пропозицій Козака не в цьому. Хитрість Москви в іншому.
На сьогоднішній день це зобов'язання міститься в межах Тристоронньої контактної групи (ТКГ) членами якої є Україна, Росія та ОБСЄ. Це важливо – угода у ТКГ – тобто з Росією. Але в тексті самого документа під назвою "Заходи щодо посилення режиму припинення вогню" Росії немає. Там є "керівництво Збройних сил України і керівництво збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей".
Для нас апріорі керівництвом збройних формувань ОРДЛО є Росія, оскільки вона їх фінансує, постачає їм озброєння і ними керує. Тобто, по суті, ця угода є угодою між Україною і Росією, досягнутою за посередництва ОБСЄ. Ну а з ким іще могли укласти угоду у тристоронній контактній групі, не з ОБСЄ ж? ОРДЛО, нагадаю, членами ТКГ не є, вони лише надають консультації та погоджують із чітко визначеною в Мінському комплексі заходів тематикою: місцеві вибори й особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО. Тема безпеки, – згідно Мінським угодами, – це не компетенція ОРДЛО.
Але така ситуація не влаштовує Росію, яка вдає, що вона посередник, а стороною конфлікту є "Донецьк і Луганськ". Практично всі дії РФ, усі сім років мінських і нормандських перемовин, спрямовані на суб'єктивізацію ОРДЛО. Не виняток і останній лист Козака зовнішньополітичним радникам Н-4.
У ньому він пропонує (цитую з російського "Інтерфаксу") "погодити і закріпити підписами проєкт спільних підсумків відеоконференції політрадників від 18 березня...", яким "... зобов'язати Київ узгодити липневу заяву міністерства оборони України про припинення вогню з погодженими того самого місяця заходами щодо дотримання перемир'я "без будь-яких вилучень і інтерпретацій".
Ці зобов'язання, серед іншого, передбачали, що відкривати вогонь у відповідь можна лише за наказом керівництва Збройних сил України або ополченців після безуспішної спроби використовувати наявні механізми з реагування на порушення режиму припинення вогню".
А тепер дивимося: за задумом Москви, ту саму домовленість, якої вже досягли у ТКГ, між членами тристоронньої контактної групи (серед яких немає ОРДЛО), тепер скріплюють підписами членів "Нормандської четвірки". До того ж із преамбулою: "Франція, Німеччина і Росія, використовуючи свій вплив, докладуть усіх зусиль для того, щоб режим припинення вогню був стійким і всеосяжним".
Тобто Росія тут вже виступає не як керівництво збройних формувань ОРДЛО, а як один із посередників, разом із Німеччиною і Францією. І ці троє учасників Н-4 зобов'язують одного – Київ – у разі загострення ситуації на фронті, мати постійні контакти з якимось п'ятим "суб'єктом" – ОРДЛО. Якого досі "Нормандська четвірка" як окремого суб'єкта не розглядала. Але який де-факто таким стає, якщо Н-4 під таким документом підпишеться.
Чистісінька маніпуляція і, я б навіть сказав, дешеве шулерство з боку Москви. Звісно, Україна, як уже заявив Андрій Єрмак, не погодиться на це.
Якщо Росія дійсно хоче зниження ескалації на фронті, то нехай просто (не вважатимемо за тролінг) перестане стріляти, як це було кілька місяців відразу після укладання угоди про заходи щодо припинення вогню. Тоді ми перестанемо відповідати. І все! Жодних додаткових документів підписувати не потрібно. Усе вже давно підписано. Питання тільки в бажанні Росії взяти на себе відповідальність за конфлікт на Донбасі і, відповідно, його припинити.
Найсумніше – це кровожерливе лицемірство російської сторони. Адже Москва чудово розуміє, що, якщо Києву щодо кожного обстрілу доведеться вступати у прямий контакт із Донецьком і Луганськом, то ці обстріли будуть нескінченними, оскільки там дуже хочуть безпосередньо розмовляти з Україною, вдаючи із себе сторону конфлікту...
Джерело: Сергеій Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
