0 Київ
П'ять констатацій і один прогноз.
Стара звичка добирати слова, щоб не почати вити... Іноді допомагає.
Перше, що спало на думку після шоку: але ж нічого нового... Після лютого 2015 року вже непристойно сумніватися в тому, що еліта РФ складається з убивць і тих, хто покриває вбивства. Це стало більш або менш зрозуміло давно, після смерті [російського журналіста, який помер післе швидкоплинної хвороби у 2003 році] Юрія Щекочихіна, але вбивство Нємцова і подальший недопит [колишнього заступника командира батальйону "Север" Руслана] Геремєєва та [колишнього командира батальйону "Север" Алібека] Делімханова поставили крапку в цьому питанні (для тих, у кого ще залишалися запитання).
Жодне вбивство російського опозиціонера – тим більше особистого ворога Путіна – не будуть розслідувати в Росії до демонтажу режиму. Нинішні "слідчі органи" РФ, її "прокуратура" і "суди" – типовий бандитський "дах", тільки з необмеженими можливостями. Із тим самим успіхом можна було чекати від берлінської поліції 1930-х розслідувань щодо Гітлера і його еліти.
Убивати зовні путінські силовики теж навчилися дуже добре: список ліквідованих за кордоном ворогів Путіна (зі списком загадкових смертей на додаток) починається з [убитого у 2004 році учасника чеченського національно-визвольного руху Зелімхана] Яндарбієва і не закінчується Литвиненком... Убивали й у Лондоні – що вже казати про Київ! Там вони взагалі як у себе вдома.
Друга констатація, яка випливає з першої. Кожного з нас можна вбити в будь-який момент абсолютно безкарно. Для цього зовсім необов'язково, щоб наказ про вбивство віддавав особисто Путін: досить особистої або корпоративної мотивації будь-кого з численних озброєних негідників у найвищому оточенні і багаторазово підтвердженої впевненості у безкарності такого злочину. Путін виростив і легітимізував злочинне середовище у владі, і тепер ці метастази можуть розвиватися цілком самостійно.
Третя констатація. Кремлівські й останкінські крики про те, що загибель опозиціонера вигідна ворогам Путіна, ми чуємо з дня вбивства Анни Політковської. Відтоді вбивства і "дивні" смерті політичних супротивників режиму увійшли у звичай і стали повсякденністю, і щоразу, посміхаючись, нам згодовують ту саму протухлу конспірологічну вульгарність.
Так, людина з кров'ю своїх ворогів на руках теоретично може бути і жертвою низки цілеспрямованих провокацій, але, найімовірніше, це просто вбивця, правда ж? "Бритва Окками", знаєте...
(Контрольний замір: протягом правління Путіна не було вбито жодного політичного противника президентів, прем'єрів і канцлерів США, Канади, Франції, Англії, Німеччини, Японії, Австралії... З чого б це? Немає охочих дискредитувати Трампа і Меркель? Чи причина в тому, що владу в цих країнах не узурповано, а прокуратура не на паях з адміністрацією?)
Четверта констатація. Жодної іншої еліти, окрім силової (що складається з військових злочинців, просто вбивць і їхніх "кришувателів" у правоохоронних органах), у Росії наразі немає: про парламент говорити смішно, а "ліберали" перебувають на обслуговуванні режиму у статусі колективного улюкаєва; із будь-ким із них у будь-який момент можна зробити все що завгодно, і вони це знають.
Жодних економічних реформ в умовах розпилу і перманентної війни бути не може, і всі наші кудріни-грефи це чудово розуміють, інакше довелося б припустити, що вони ідіоти. Але вони не ідіоти. Вони, на жаль, поплічники. Як мінімум у політичному сенсі: як частина операції прикриття.
П'ята констатація і прогноз. Усі режими, що характеризуються параметрами, описаними вище: презирством до прав людини, безкарною брехнею, незмінюваністю влади, міжнародними інтервенціями, політичними репресіями та вбивствами опозиціонерів, – дуже дорого і криваво обходилися народам, які дозволяли із собою це робити, і Росія винятком не буде. Жодного "особливого шляху" в історії не було і немає (це вас обдурили). Є моделі розвитку з чіткими і давно дослідженими характеристиками. Тому, куди Узбекистан з Угандою – туди й ми, слід у слід, от повірте.
Так і треба нам, дурням і терпилам. У день убивства блискучого і чесного журналіста Аркадія Бабченка навіть не хочеться просити іншого кінця.
Так, забув сказати: будьте ви прокляті.
Джерело: Виктор Шендерович / Facebook
