Через невизначеність багато хто не народжує дітей, не повертається з-за кордону, не відкриває бізнес. Але визначеності не буде, й із цим треба навчитися жити

Уже кілька днів кручу в голові фразу, почуту на демографічному форумі: "Головне в демографічній стратегії – допомогти людям навчитися жити в невизначеності".

За цим мені криється велика глибина. Світ вступив у смугу фундаментальної невизначеності. Це призводить до браку безпеки як базової цінності, і чимало людей оберуть не жити, а чекати більшої визначеності. Не народжувати дітей, поки не проясниться ситуація. Не повертатися з-за кордону, поки не проясниться ситуація. Не відкривати бізнес, поки не проясниться ситуація. Не шукати іншу роботу, поки не проясниться ситуація. І так далі.

А вона не проясниться. Можливо, ніколи (never say never, тобто "ніколи" означає протягом найближчих 25 років). І з цим треба навчитися жити.

Це стосується всіх, але найбільше це стосується України. У нас є одна засаднича хиба. Ми живемо на перехресті (подивіться на фізичну мапу), на фронтирі. А на перехресті, на фронтирі завжди велика невизначеність, тут її не позбутися. А в нашій культурі досить низький рівень прийняття невизначеності. Отака перманентна травма: жити в центрі невизначеності й не приймати її.

Із цим треба щось робити, пані й панове. Визначеності не буде. Вітаю в новому світі. Бажаю гарного дня.

Джерело: Валерій Пекар / Facebook