+8 Київ
Бюджет 2020 року як трагедія українського парламентаризму.
Найголовніша подія минулого тижня – ухвалення парламентом у надрекордні короткі терміни бюджету-2020. Така турбошвидкість черговий раз засвідчила – парламент перестав бути політичним суб'єктом і гравцем. Депутати перестали виконувати свою найголовнішу функцію – контролювати виконавчу владу.
У цьому дуже легко переконатися. Достатньо подивитися, як проходило обговорення й затвердження бюджету. Фактично вперше за всі роки незалежності депутати не ставили Кабміну гострі питання і не цікавилися, на які програми останні збираються перерозподіляти кошти. Натомість депутати безвольно в режимі шаленого принтера проголосували за головний фінансовий документ країни.
Така пасивність підтвердила сумну істину – наразі парламентська монобільшість є не більше ніж "додатком" до Офісу президента. Сліпа "зелена кнопка", яка голосує за все, що схоче Зеленський.
Єдине, за що депутати посперечалися з Кабміном, це сума коштів по статті "соцекономрозвитку". Тобто депутатів не цікавили ані стратегічні програми, ані корупційні ризики в бюджеті. Їх цікавила виключно стаття, яку, між іншим, перед виборами вони обіцяли прибрати.
До речі, для "слуг" та їхніх виборців у мене погана новина. Суму субвенцій зменшили із семи до двох мільярдів гривень. І по факту ці гроші підуть виключно на тих мажоритарників, хто буде або "обурюватися", або тим, від яких будуть потрібні голоси. І в першу чергу йде мова про групу "За майбутнє".
Для "своїх" мажоритарників Зеленський придумав красиву "страшилку". Мовляв, на осінь будуть чергові вибори на чисто пропорційній системі. Тому, мажоритарники-"слуги", забудьте про округи, "голосуйте, як треба, і ви гарантовано потрапите до списку". Но ето не точно.
Ще однією причиною "пасивності" депутатів є їхній наднизький рівень освіченості. Оскільки більшість із них не розбирається ані в бюджеті, ані в економіці, це дає великий маневр для потенційних корупційних новацій у бюджеті персонально Зеленському та його оточенню.
Тепер коротко про сам бюджет. Що стосується макрофінансових показників бюджету, то тут нічого – ані нового, ані проривного. Кошторис у загальних цифрах залишився таким самим, як і цьогорічний.
Гарна новина – грошей вистачить на все. Погана новина – це буде необхідний мінімум. Економіка буде потроху зростати, десь приблизно на рівні 3,5%. Тому про ріст ВВП 40% [протягом п'яти років] треба забути раз і назавжди...
Усі збільшення, зокрема соціальних видатків, відбуваються на рівні інфляційної індексації (тобто зарплати бюджетників виростуть у середньому на 5%).
Для країни відсутність соціального популізму – добра новина. Але така реальність – це точно не те, на що сподівалися виборці Зеленського. Тепер уважно спостерігаємо, як на це відреагують виборці Зеленського...
Джерело: Viktor Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
