$38.62 €41.72
menu closed
menu open
weather +3 Київ
Ярослав Романчук
ЯРОСЛАВ РОМАНЧУК

Головний економіст, керівник з економічних реформ Офісу простих рішень та результатів.

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Можна ухвалити хоч сотню законів проти олігархів, але без ринкових реформ Україна перетворюється на царство номенклатурно-силового схематозу

Індекс свободи людини 2021 року.

Американський Інститут Катона та канадський Інститут Фрейзера презентували сьому щорічну доповідь про стан свободи людини – Human Freedom Index 2021. Вона ґрунтується на 82 показниках особистої та економічної свободи. Автори оцінюють 165 країн, які становлять 98,1% населення Землі. За шкалою від 0 до 10 (максимальний рівень свободи) середньосвітовий показник становить 7,12 бала. Україна посіла 98-ме місце з показником 6,86 бала. 2020 року Україна була на 106-му місці з показником 6,78 бала. Уперше з 2013 року країна вийшла з другої сотні країн, але до найкращої своєї позиції (82-те місце у 2008-му) ще далеко. У регіоні "Східна Європа" з 22 країн Україна посіла 20-те місце, випереджаючи лише дві тоталітарні країни – Білорусь і Росію. До наступної у списку Сербії (7,54 бала) досить велика різниця. Ця балканська країна посіла 67-ме місце.

Лише 14,6% населення планети (приблизно 1,1 млрд людей) живе у 25% найвільніших країн світу. У 25% найневільніших країн живе 40,3% (2,94 млрд) населення Землі. З 2008 року різниця між 25% найвільнішими та 25% найневільнішими зросла на 6,6%. Країни з високим рівнем свободи людини мають ВВП на душу населення ($48 748) у 4,3 раза більший, ніж у невільних ($11 259).

З 2008 року, коли вийшов перший індекс, 71 країна погіршила свої показники, а 67 країн його покращили. Це означає, що 83% населення планети (6,1 млрд) жили в країнах зі зниженням рівня свободи людини, зокрема в Китаї, Індії, США, Індонезії, Бразилії та Росії. Лише 17% населення світу (1,24 млрд) мали змогу спостерігати підвищення рівня людської свободи.

Економічної свободи в Україні менше, ніж особистої: 6,2 бала (129-те місце) та 7,33 бала (90-те місце). Крихкість політичної, правової конструкції України є очевидною. Пробуксовування ринкових реформ, посилення ролі та місця держави в економіці, протистояння з ФОП і малим бізнесом у режимі високої інфляції та концентрації капіталу в руках розпорядників чужого (політиків, посадовців, силовиків) не дістали схвалення населення, не привели до відчутного зростання добробуту.

За даними групи "Рейтинг" (телефонне опитування 16–18 грудня 2021 року, 70% українців вказали на погіршення економічного становища в країні (у грудні 2018 року було 76%). Про погіршення матеріального становища своєї сім'ї заявило 50% українців, покращення – лише 9%. У грудні 2018-го було 61% та 5% відповідно. Наприкінці 2021-го 89% українців вказують на погіршення ситуації із цінами на основні товари та ліки. Для 80% населення протягом останнього року гіршим стало становище із житлово-комунальними послугами. Активізація держави в інвестиційній сфері, стимулювання споживання призвели до того, що 50% українців заявили про погіршення ситуації на ринку праці. На позитивні зміни у цій сфері вказало лише 11% населення. Про погіршення і без того плачевного стану боротьби з корупцією заявило 38%, покращення – 12%.

Українська влада і далі ігнорує цінні рекомендації міжнародної мережі вчених та експертів, які працюють над проблематикою особистої та економічної свободи. Інакше пріоритети економічної політики 2021 року розставили б по-іншому. Майже кожен орган управління виконує десятки, а то й сотні функцій. Часто відповідальність за результат розподілено між різними структурами влади. Основні показники ефективності (KPI) сформульовано так, що посадовці роками можуть переливати з пустого в порожнє. Унаслідок цього гальмуються головні ринкові реформи, а держава спрямовує ресурси на комерційні проєкти.

Захоплення розпорядників чужого бізнесом призводить до витіснення приватних інвестицій, погіршення умов роботи національного підприємництва, консервації корупції та "сірої" економіки. Водночас фундаменти для швидкого довгострокового економічного зростання залишаються неприпустимо слабкими. За фактором "верховенство права" в Індексі свободи людини Україна отримала лише 4,6 бала з 10 можливих, за цивільним правом – 5,4 бала, за кримінальним – 3,6 бала. Таке жалюгідне становище підтверджують дані інших міжнародних організацій (World Justice Project, Legatum Institute, TRACE International, Economist Intelligence Unit). Без надійного захисту життя та власності людини країна перетворюється на царство номенклатурно-силового схематозу. Україна консервує цей статус. Можна ухвалювати хоч сотню законів проти олігархів, довільно визначаючи їхній статус, але без системних ринкових реформ, без відокремлення держави від бізнесу проблеми свободи людини не вирішиш.

Країні, яка розвивається, перехідній країні з низькою якістю інститутів державного управління і великим обсягом неринкового сектору (державні витрати понад 35% ВВП) неможливо забезпечити темпи зростання 6–9% ВВП протягом понад 20 років. Саме стільки потрібно такій країні, як Україна, щоб міцно утвердитися у групі країн із середнім доходом на душу населення понад $20 тис.

За підсумками 2021 року Україна буде найбіднішою країною Європи. ВВП на душу населення прогнозують лише на рівні $4384. Для порівняння, у Молдові буде $4791, Грузії – $4807, Білорусі – $7032, Росії – $11 273. За цим показником відставання від Польщі – вчетверо, Чехії – у 5,9 раза, Словаччини – у 4,9 раза. Порівняння з розвиненими країнами Європи та Азії засвідчує величезну прірву, яку треба подолати Україні, щоб увійти до економічної еліти світу.

Науково-дослідні центри світу понад чверть століття розвивають теорію зростання і розвитку, яка ґрунтується на економічній свободі, підприємництві, відкритій конкуренції та вільній торгівлі. За цей час світ переступив межі IV промислової революції. Усе більшого значення для країн і компаній набувають нематеріальні активи. Ідеться не лише про свободу людини та економіку, а й про цілий кластер активів, цінність яких для сучасного виробництва є неоціненною. За оцінкою консалтингової компанії Brand Finance, упродовж останніх 25 років цінність нематеріальних активів зросла на понад 1145%, або майже 11% на рік. У період із 2019-го до 2021 року вони зросли з $61 трлн до $74 трлн. Частка України у цьому світовому пулі нематеріальних активів – менш ніж 0,1%.

Щоб потрапити у довгостроковий тренд цього, безумовно, перспективного зростання, Україні необхідно різко, радикально і максимально швидко створити якісні інститути для захисту життя, свобод та власності людини. Це зовсім не те саме, що запуск "Великого будівництва", створення адміністративно-промислових парків або призначення інвестиційних нянь окремим великим компаніям. Модель "Велика держава" не підходить для перетворення України на сучасну, щасливу державу через ті самі причини, що й друкарські машинки або роторні телефони не підходять для сучасних способів комунікації та оброблення інформації.

Цього очевидного висновку, який ґрунтується на міцній науковій основі, підтверджений десятиліттями емпіричних спостережень, довгими історичними рядами, як і раніше, не враховує українська влада під час формування економічної політики. Закон про бюджет 2022 року, основні напрямки грошово-кредитної політики 2022 року, податкове та регуляторне законодавство, ухвалене на період до 2025 року, ігнорують економічну науку, рекомендації доповідей про критичну важливість приватної власності, особисту та економічну свободу. Біг України по граблях совка та номенклатурно-силового схематозу триває.

Джерело: Ярослав Романчук / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.