Світ мистецтва залишився на рівні середньовіччя і бароко – чоловічим G

Рік тому в Лос-Анджелесі відкрили величезний приватний музей сучасного мистецтва The Broad (названий на честь філантропа Ілая Брода, який дав на нього гроші). Минув рік, а потрапити в нього досі так само непросто, як і в перший тиждень після відкриття.

Музеї сучасного мистецтва в усьому світі – це місце-свято. Тут і видовище, і їжа, тут можна побачити і навіть помацати щось нове, почитати довгі пояснення, випити кави. Це модно і престижно. До того ж як для окремої людини, так і для мецената, який побудував цей музей. Престижно це і для міста й навіть країни, оскільки сьогодні, як ніколи, сильні світу цього міряються не тільки зброєю, але й колекціями мистецтва. Та країна сильніша, де більше уваги приділяють ремеслам і мистецтву у всіх його проявах.

Музей The Broad. Фото з особистого архіву Зої Скоропаденко

А ще зазвичай музеї сучасного мистецтва – це прикольна архітектура з прекрасними краєвидами. Тобто можна зробити прекрасні фотографії, побачити місто з іншого ракурсу. Тут можна відійти від реальності і перенестися у світ нового та креативного, забутися на кілька годин. Тому сотні людей стоять у чергах під музеями в усьому світі, щоб хоч оком глянути на цей чарівний інший світ.

Я не любитель стоянь у черзі. Словом, до The Broad я так і не потрапила. Але, перейшовши дорогу, зайшла до ще одного музею сучасного мистецтва Лос-Анджелеса – MOCA.

Тут проходить виставка бразильської художниці італійського походження Анни Марії Майоліно. Я не чула цього імені, не була знайома з її творчістю. Дуже цікавий художник. Особливо її паперові геометричні мінімалістичні роботи 70-х років. Нагадує роботи італійського художника Люціо Фонтана, тільки жіночий варіант. Якщо Фонтана нещадно шматував полотно ножем, то Майоліно обережно надрізає папір і акуратно його зшиває. Прекрасні роботи!

Роботи Анни Марії Майоліно із серії "За лінією". Фото з особистого архіву Зої Скоропаденко

Натхненною вийшла з музею, викликала Uber. Приїхав "Шевроле", за кермом дівчина. Розговорилися. Мова зайшла про жіночі професії.

Я дуже не люблю ділити професії на жіночі і чоловічі, але якось мимоволі до цього приходиш. Ось, наприклад, водій таксі – це чоловіча професія чи жіноча? На практиці 99% водіїв звичайного таксі – чоловіки. А ось статистика водіїв Uber засвідчує, що з кожним роком водіїв жінок усе більше й більше.

Художник – це чоловіча чи жіноча професія? Судячи з численних списків "Сто видатних художників усіх часів і народів" – чоловіча.

Хоча, якщо подивитися на виставки в музеях у всьому світі сьогодні, виставки художниць проводять усе більше й більше, і вони все популярніші й популярніші. Єдиний нюанс, зазвичай це виставки художниць, які вже перейшли до іншого світу або майже вже там, а їхні роботи вже потрапили до розділу рідкісних музейних експонатів завдяки поодиноким і рідкісним поціновувачам, а іноді й просто завдяки іншим художникам, які підтримували талановитих і наполегливих дам. Бути й жити на плоди своєї праці як художника у всі часи було викликом.

А як же справи у наших сучасниць? Ні, їх не стало менше, їх, навпаки, стало більше. У будь-якій арт-комуні, в арт-резиденції в будь-якій точці світу ви зустрінете багато жінок-художників. Їх кількість сьогодні, можливо, навіть дорівнює чоловічій.

Але водночас, якщо судити за списками художників, з якими на цей момент має справу найбільший арт-дилер світу американець Ларрі Гагосян, – 23 чоловіків та три жінки. Світ мистецтва залишився на рівні середньовіччя і бароко – чоловічим.

Можна, звичайно, сказати, що за одним галеристом не судять. Ось ще один приклад – другий найбільший у світі дилер, австрієць Тадеуш Ропач: із його 60 художників тільки шестеро жінок.

99% водіїв таксі – чоловіки. Але користування Uber засвідчує, що річ не в тому, якого ти роду і племені. Мабуть, є щось спільне у таксистів і художників.

Мій наступний водій Uber виявився колишнім таксистом. Він пішов із таксі, оскільки Uber дав йому можливість не бути пов'язаним невидимими узами з власником контори, залежати від любові диспетчера і не відчувати ненависті пасажирів через ще одне коло навколо готелю заради зайвої копійки.

Чому в таксі і на арт-ринку працюють тільки чоловіки? Цитата з "Вікіпедії": "Це об'єднання груп, що мають спільну організацію, структуру, кодекс поведінки, членство і які працюють на певній території". Вони зав'язані на великій кількості посередників: перекупники, диспетчери дилери, галеристи, аукціони тощо.

Я процитувала частину статті у "Вікіпедії" про мафію.

Uber вдалося підірвати підвалини мафіозних структур таксі і зробити паралельний, легкий, зручний світ приватних водіїв, де ти сам собі господар. І ні Uber, ні пасажирам не важливо, якої ти статі. Uber перетворив неможливе на реальність, відкрив світ таксі всім, і в нього зайшли жінки.

То що ж зможе зруйнувати ці забиті навхрест двері до світу професійного мистецтва?

Я думаю, що раритетність. Завдяки музейному визнанню жінок-художників, дуже скоро дилери почнуть полювання і на їхні роботи, і оскільки зараз вони ще рідкість, то, звичайно, цінник на них буде дорожчим. А це те, що дуже подобається галеристам.

Тож скоро і на нашій вулиці буде свято. Я сподіваюся.

Джерело: "ГОРДОН"