-3 Київ
Батьківщина хурми – Китай, звідки вона потрапила до Японії, а потім – у другій половині XIX століття – у США. Туди хурму привіз американський адмірал Метью Перрі. Пізніше плід розповсюдився в європейські країни.
Плоди хурми бувають різних сортів: солодкі (японські сорти, "Корольок") і терпкі (грузинська). М'якоть фрукта має специфічну в'язку консистенцію, оскільки містить танін у високій концентрації.
Хурма містить вітаміни А, С і Р, калій, кальцій, магній, фосфор, залізо, білки, вуглеводи, органічні кислоти, дубильні речовини, йод.
Фото: pixabay.com
Фрукт корисний для людей із деякими захворюваннями щитовидної залози – якщо встановлено брак йоду. Завдяки вмісту пектину хурму рекомендують їсти під час розладу травлення, хвороб шлунка, печінки і нирок. Фрукт забезпечує надійну профілактику серцево-судинних та онкологічних захворювань. Оскільки він багатий на залізо, його рекомендують під час анемії. Рекомендована добова доза хурми – один-два плоди.
Тим, хто дотримується дієти, можна також їсти хурму: у ній містяться глюкоза і фруктоза, що забезпечують ефект насичення. Калорійність хурми – 67 кілокалорій на 100 грамів.
Хурма зміцнює очний м'яз і дає заряд енергії, заспокоює нервову систему.
Фото: pixabay.com
У занадто великих кількостях хурма може завдати шкоди організму. Особливо пильними слід бути діабетикам і людям, які мають проблеми зі щитовидкою через надлишок йоду. Також переїдання хурмою загрожує розладом шлунка. Не потрібно поєднувати фрукт із водою і молоком, щоб не спровокувати діареї.
Під час вибору хурми варто звернути увагу на м'які плоди помаранчевого кольору – вони стиглі і смачні. Світло-жовта хурма ще незріла. А плоди з чорними плямами вже почали псуватися.
