Про 25-й кадр заговорили наприкінці 1950-х років: автор методу Джеймс Вікері заявив, що можна приховано впливати на підсвідомість людей. Свою теорію Вікері базував на тому, що зір людини здатний розрізняти не більше ніж 24 кадри за секунду. 25-й кадр, згідно з теорією, впливає на підсвідомість, оминаючи свідомість людини. Відповідно, мозок отриманої інформації не аналізує, а відразу засвоює в підсвідомості.
Насправді 25-й кадр не є прихованим. Його фіксує око, але людина не виділяє. Через підсвідомість проходить уся інформація, що надходить у мозок, а під час її оброблення працює свідомість, вичленовуючи найважливішу.
1957 року Вікері заявив, що експеримент, проведений у кінотеатрі в Нью-Джерсі, довів ефективність прихованої реклами. Під час показу фільму "Пікнік" у моменти зміни кадру за допомогою додаткового проектора демонстрували надкороткі кадри прихованої реклами. Глядачів закликали їсти поп-корн і пити "Кока-колу". Упродовж літа 1957 року внаслідок регулярного показу 25-го кадру, як стверджував автор методу, продаж поп-корну зріс на 50%, а "Кока-коли" – на 17%.
Вікері запатентував технологію і відкрив компанію з упровадження прихованої реклами у фільми.
Вплив 25-го кадру на людину у 1958 році офіційно спростувала Американська психологічна асоціація. Сам Вікері також зізнався, що дослідження було сфабриковано з метою розвитку його рекламної компанії.
Пізніше адепти нетрадиційного лікування різних залежностей стверджували, що використовують методику 25-го кадру в лікуванні, зокрема алкоголізму і наркоманії. Але такі способи не отримували сертифікатів, їх прирівнювали до шарлатанства.