"Народний депутат [Євгеній] Шевченко не був делегований фракцією, партією "Слуга народу", Міністерством закордонних справ або Офісом президента України на проведення будь-яких переговорів з офіційними особами Білорусі. Він також не входить до складу парламентської делегації до Республіки Білорусь. Відповідно, усі зустрічі, які він проводить або буде проводити, є його особистою ініціативою. Він діє як приватна особа, а не представник держави", – підкреслив Корнієнко.
Він заявив, що після повернення в Україну Шевченку доведеться пояснити свої дії.
"Я вважаю, такі дії як мінімум порушують порядок реалізації зовнішньої політики в Україні та принцип узгодженості дій усіх гілок влади в міжнародних відносинах. Імовірно, фракція вимагатиме від пана Шевченка пояснень після його повернення", – сказав Корнієнко.
Контекст
20 квітня в Мінську відбулася зустріч Шевченка з Олександром Лукашенком, якого Україна не визнає президентом Білорусі.
До цього Шевченко був у Мінську 11 лютого – на Всебілоруських народних зборах. Там був ще один український політик – лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко (2015 року Окружний адміністративний суд Києва заборонив діяльність Компартії України, але партія подала апеляцію, розгляд справи триває досі).
Заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук говорила тоді, що Шевченко не представляв фракцію "Слуга народу" і загалом не представляв владу України.
"І партія, і фракція дотримуються думки, як і МЗС, і загалом українська влада: ми не визнаємо виборів, які відбулися в Білорусі. Але Євгеній Шевченко там був як людина... Ми ж не закрили кордон із Білоруссю і туди можна їздити українським громадянам", – заявляла вона.
Виступаючи на VI Всебілоруських народних зборах, Лукашенко анонсував референдум у Білорусі 2022 року. За його словами, на нього винесуть проєкт нової конституції. Також Лукашенко назвав умови, за яких він готовий піти з влади.
З 9 серпня 2020 року в Білорусі тривають масові акції протесту незгодних із результатами голосування на виборах президента. За офіційними даними, перемогу в них здобув на той момент глава держави Лукашенко, за якого проголосувало 80,1% виборців (він очолював країну з 1994 року). Друге місце з 10,1% голосів посіла білоруська опозиціонерка Світлана Тихановська. Водночас альтернативні екзитполи засвідчували протилежну картину – упевнену перемогу Тихановської.
Білоруські силовики жорстко розганяли мітинги, використовуючи світлошумові гранати, гумові кулі та водомети. За час протестів сотні демонстрантів було травмовано і поранено. За даними правозахисного центру "Весна", із серпня у країні затримали понад 25 тис. осіб, сумарно вони дістали 83 тис. діб арешту. Влада заявила про чотирьох загиблих учасників мітингів, опозиція – про вісьмох.
23 вересня Лукашенко провів таємну церемонію інавгурації, уперше в історії Білорусі її не анонсували і не транслювали на телебаченні. Низка держав, зокрема США, Великобританія, Канада, Німеччина, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Данія, Україна та Чехія, не визнали інавгурації Лукашенка.
Опозиція наполягає на проведенні нових виборів у Білорусі. Лукашенко заявив, що спочатку у країні треба змінити конституцію (проєкт нової конституції, за його словами, презентують 2021 року), а вже після цього провести нові вибори.
Українська влада не привітала Лукашенка після виборів і виступала із засудженням дій білоруських силовиків. Глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що з листопада 2020 року, коли закінчився строк чергової п'ятирічної каденції президента Білорусі, Київ буде називати його просто Олександром Лукашенком, без будь-яких регалій.
Незважаючи на офіційну позицію Києва, у серпні нардеп Шевченко опублікував у Facebook привітання Лукашенка з перемогою на президентських виборах. Він висловлював думку, що в Білорусі проти результатів президентських виборів виступає молодь, якій "хочеться адреналіну, але не хочеться платити податки", і закликав білорусів "пробачити гріхи Лукашенку".
+20 Київ
