+15 Київ
"Є багато визначень перемоги. [...] Для мене перемога України – це захист цінностей, про які я говорив [в одному з попередніх інтерв'ю]: цінностей про власний вибір, який є європейським вибором. Для мене перемога України – це збереження української незалежності, це інтеграція України у європейські структури, як політичні, так і економічні й безпекові. І як результат цього – успішна демократично й економічно сильна країна", – сказав він.
Історик вважає, що Україна перемагає.
"Рівень інтеграції в західні структури збільшується. Питання незалежності нашої вже не стоїть на порядку денному, як воно стояло в перші дні початку війни, бо ідея була фактично позбавлення незалежності Української держави й повна ліквідація української нації. Це реальне значення слова "денацифікація". Тобто в деяких речах ми вже однозначно перемогли, в інших – ми рухаємося до перемоги. Я, власне, займав позицію і продовжую займати, що питання кордонів є дуже важливе. Але питання кордонів – це те, що буде визначено на полі бою. Це те, що сьогодні відбувається", – пояснив Плохій.
Він наголосив, що українські "кордони 1991 року – це є святая святих, не тільки для України, а й для світового порядку, світового співтовариства".
"Визнання будь-чого іншого формальне і юридичне абсолютно неприпустиме. Але ми маємо також реальності, у яких саме воєнні дії визначають, де проходить реальний кордон. Тобто принаймні на якийсь час. Ми маємо ту саму історію з В'єтнамом, де країна поділена. Ту саму історію з Німеччиною, де країна поділена, потім об'єднана. Ми маємо історію з Японією. Вони до сьогоднішнього дня не підписали мирної угоди з Радянським Союзом, а потім із Російською Федерацією, бо є питання островів. Тобто територіальні речі можуть вирішуватися завтра, в умовах, умовно кажучи, успішної воєнної операції та розвалу російського фронту, а можуть вирішуватися в довшій перспективі", – зазначив Плохій.
Він звернув увагу, що головним для нього є "країна, яка зберегла свою незалежність, яка може себе охороняти, за допомогою союзників також, але в першу чергу сама себе. І країна, яка економічно, і суспільно, і політично розвивається і є привабливою в тому числі для територій, які можуть не опинитися в кордонах".
"Вихід на кордон 1991 року – святая святих. Але саме по собі це не вирішує перемогу чи закінчення війни. Сьогодні відбуваються дуелі військові й артилерійські через кордон. Тобто війна продовжується навіть там, де ми стоїмо на кордоні 1991 року. Це важливе питання, але зводити все до нього – це була б стратегічна помилка, помилка з точки зору пріоритетів", – вважає історик.
