+15 Київ
"Танкер із нафтою йде, наприклад, до Індії, цей танкер не порушує норм міжнародного права. Він може спокійно і вільно дістатися порту призначення по нейтральних водах, що гарантовано міжнародними конвенціями. Оскільки Індія до санкцій не приєдналася, індійська компанія може цілком легально придбати цю нафту", – каже він.
Економічний радник зазначає, що країни ЄС можуть не впускати такі танкери. Якщо країна побоюється реакції з боку РФ, судно може зайти в порт, але проблеми у нього можуть виникнути згодом – сам транспорт, його власника, страхову компанію, покупця або тих, хто сприяв продажу й розрахункам, можуть занести до санкційних списків.
"Це означає, що їхні банківські рахунки в Європі закриють, а за межами ЄС, скажімо так, їм буде складно користуватися банківською системою. Також це означає, що їм буде закрито вхід до чималої кількості портів світу", – каже Бутко.
Водночас, на його думку, занесення у "чорні списки" не зупинить повністю використання танкерів для транспортування сировини з РФ до Індії.
"Так, кожен, хто взаємодіє у цьому процесі, ризикує потрапити під вторинні санкції. Викручуватися доведеться, знову ж таки, різними сумнівними способами, наприклад, розраховуватися криптовалютою, готівкою чи взаємозаліками. Та прибуток від торгівлі нафтою може виправдати всі незручності, затрати й ризики", – каже Бутко.
Він зазначає, що перевізники не пишуть на борту своїх суден "я перевожу підсанкційну нафту".
"Вони мають документи від фірм-прокладок, згідно з якими ціна нафти не перевищує "стелю", власність на танкери записана на цілу низку підставних фірм, тобто ризики санкцій доволі низькі, якщо не сказати мінімальні, а прибуток – дуже великий", – резюмує експерт.
