"Місця пусків [в окупантів] завжди змінюються – вони ж не будуть з одного й того самого місця запускати. Вони мають рубежі пусків, де можуть попередньо доставити техніку, замаскувати її, тримати там день, два, може, більше, а потім привести в бойове положення й запускати ці ракети", – пояснив речник, коментуючи запуск ракет із С-400 по Києву.
Він додав, що інформацію про запуски Україна розвідує сама або дістає її від партнерів – "є радари, є контрбатарейна боротьба". Проте уразити установку окупантів, навіть зафіксувавши запуск, складно.
"Після пуску установка одразу звертається і їде. Вона не буде стояти й чекати, що по ній прилетить. Звичайно, краще всього знищувати їх безпілотниками ударного типу, але треба мати інформацію, що вона там стоїть, і, відповідно, точні координати місця [її дислокації]", – розповів Ігнат.
Таке завдання, наголосив він, мають вирішувати комплексно – силами аеророзвідки, космічної розвідки, агентурної й іншої розвідки.
"Чимало випадків знищення ворожих комплексів є в нас, зокрема С-300, С-400. Ви бачили навіть ті кадри, як їх знищують [наші сили оборони]. Є засоби, але є й певні [технічні] обмеження щодо застосування", – резюмував речник.
Глава Офісу президента України Андрій Єрмак 13 грудня заявляв, що ударів по Києву ворог міг завдавати ракетами 48Н6 із комплексу С-400. Ігнат звертав увагу, що підльотний час цих (і балістичних) ракет, якими окупанти обстрілюють столицю, – одна-дві хвилини.
За даними Defense Express, окупанти вже щонайменше раз атакували Київ із комплексу С-400 із застосуванням ракет 48Н6ДМ, це було 14 січня 2023 року. Портал "Мілітарний" вказує, що ракета 48Н6 та її модернізовані версії мають таку дальність знищення повітряних цілей: 150 км – для 48Н6, 200 км – для 48Н6М і 250 км – для 48Н6ДМ. Вага бойової частини – 145, 150 і 180 кг відповідно.
Українські наземні об'єкти в Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях російські війська регулярно обстрілюють модифікованими ракетами із ЗРК С-300.