+9 Київ
The Economist констатує, що зараз у світі "не найщасливіші часи", оскільки війна між Ізраїлем і терористичним угрупованням ХАМАС у секторі Гази загрожує перекинутися на весь Близький Схід, а глобально означає ймовірність зіткнення США та Ірану. Це відбувається на тлі того, що війна в Україні, найбільша у Європі з 1945 року, триває і поки не помітно ознак її закінчення.
Крім того, багато представників американської розвідки, а також деякі представники азійських країн вважають, що ризик нападу Китаю на Тайвань є найбільшим наприкінці цього десятиліття.
Ланцюжок криз навряд чи є безпрецедентним, зазначають опитані виданням експерти, але Америка та її союзники не можуть вплутуватися в них "так легко і дешево, як раніше". Такі противники, як Китай і Росія, стають наполегливішими й активніше працюють разом, ідеться в матеріалі.
Крім того, є Індія та Туреччина, які мають дедалі більший вплив на формування світового порядку денного і вірять, що виникає новий, сприятливіший лад. На думку The Economist, імовірність війни безпосередньо між великими державами "нависла над світом", змушуючи ці та інші країни уважно стежити за майбутнім.
Зазначено, що війна в Україні зміцнила партнерство між Росією та Китаєм. Це не формальний альянс: у червні дві країни провели шосте спільне патрулювання бомбардувальників у західній частині Тихого океану за останні чотири роки. Після цього в серпні вони організували спільне військово-морське патрулювання, пише The Economist.
До того ж кожна криза торкається дедалі більше геополітичних гравців загалом, зазначає видання. Лідери Австралії, Японії, Нової Зеландії та Південної Кореї були на двох останніх самітах НАТО у Європі, а контрнаступ України цього року не міг би відбутися без застосування південнокорейських снарядів, наголошує The Economist.
Навіть без війни військовий потенціал Заходу найближчими роками опиниться під величезним тиском. Війна в Україні стала нагадуванням не лише про те, скільки боєприпасів витрачають у великих війнах, а й про те, наскільки насправді убогі західні арсенали та засоби їх поповнення. Америка різко нарощує виробництво 155-мм артилерійських снарядів, пише видання, але навіть у цьому разі її виробництво 2025 року, імовірно, буде нижчим, ніж у Росії 2024 року.
Нинішня криза на Близькому Сході вказує, що військова міць є дефіцитним ресурсом, як і дипломатичний потенціал, констатує видання.
Війни в Україні та в секторі Гази ілюструють ці стреси. Ізраїль та Україна ведуть два різні види війни. Україні потрібні ракети великої дальності для ударів по Криму, бронетехніка, щоб дозволити піхоті просуватися перед обличчям шрапнелі, і засоби розмінування, щоб пробивати величезні мінні поля. Ізраїлю потрібні інші озброєння, але є збіги.
Торік Америка використала свої запаси снарядів в Ізраїлі, щоб озброїти Україну. У жовтні їй довелося переспрямувати частину снарядів, які прямували в Україну, в Ізраїль. Обидві країни також використовують систему протиракетної оборони Patriot, яка знищує літаки й більші ракети.
The Economist вважає, що використання Україною ППО, імовірно, різко зросте взимку, коли Росія, накопичивши багатомісячні запаси ракет, почне безперервний обстріл українських енергосистем.
На цей момент США, імовірно, можуть задовольнити потреби України та Ізраїлю, а останніми тижнями Франція та Німеччина пообіцяли збільшити допомогу Україні. Однак, якщо війна (або обидві війни) затягнуться, Америці буде несолодко, пише The Economist.
Згодом доведеться йти на компроміси, оскільки деякі основні системи передадуть Ізраїлю, цитує видання Марка Кансіана з вашингтонського аналітичного центру Centre for Strategic and International Studies.
За його словами, "кілька систем, необхідних Україні для контрнаступу, можуть виявитися недоступними в кількості, у якій хотілося б".
The Economist пише, що серйозніша проблема полягає в тому, що в реальності Америка не може одночасно озброювати себе та своїх союзників.
У статті йдеться про те, що якщо війна в Україні залишиться відкритим болем у Європі, а Близький Схід "палатиме", то в разі виникнення нової серйозної кризи Захід опиниться у важкому становищі.
Один із ризиків полягає в тому, що противники просто скористаються хаосом в інших країнах у своїх цілях. Наприклад, якщо Америка загрузне у війні в Тихому океані, то Іран, безперечно, відчує себе впевненішим у тому, що йому вдасться вирватися вперед у створенні ядерної зброї.
Крім того, європейські військові стратеги надають великого значення можливості того, що Росія може провести загрозливі маневри під час кризи навколо Тайваню, щоб відвернути увагу Америки та зв'язати її союзників, не дозволяючи їм простягнути руку допомоги союзнику в Азії.
